void_am: (Default)
Глядя, как кремлевские обезьяны стараются загнать школоту в стойло (ни разу не задумываясь, почему предшественникам такие загоны не помогли), я все время вспоминаю дело Сутягина.++ )
void_am: (Default)
Кремлівська "Абажурницька правда" після дзвінка зверху узяло бика за рога - "Израиль нарывается на русские ракеты" (www.kp.ru/daily/26656/3676962/)
Добре, дуже добре.



Ізраільска версія подій вірна: ракета комплексу С-200 викристовувалася як балістична, а не зенітна - якщо б її пускали по ізраільскім літакам, їхня апаратура РЕБ по давно відомим алгоритмам автоматично поставила б перешкоди, і після втрати сигналу старий самоліквідатор знищив би ракету. Ракету довелося драматично збивати на великий висоті біля кордону Іорданіі з Сирією (не без згоди першої), використовуючи комплекс ППО/ПРО "Хец/Arrow-2" - трохий кращий за балістичними даними однокласник С-400 з т.зв. дальньою ракетою.
Й так, запуск ракети був демонстративним сигналом, як це твердять сирійські маріонетки Кремля.

Нагадаю, що сталося це після поїздки в Кремль турецького та ізраільського вошдєй з класичною культурною програмою:

Я на лошади. Ты на белом коне, и я на белом коне. А потом салют… в нашу честь. Салют в нашу честь. Сначала на парад, а потом в дом офицеров пойдём. Бал будет. Пиво. Салют. В мою честь салют. Я полковник и ты — на белом коне. Ты меня слышишь? Посмотри, какая у меня форма! Посмотри, какие у неё звезды! Я её ещё никому не показывал. Только тебе покажу. Посмотри! Это моя парадная. Специально сшил!


І там їм сказали щось таке, що Ердоган, повернувшись додому, одразу зайшов з козирів - заблокував сполучення з Кримом (чтого не робив три роки), та встромив ятаган наступом проти російськоасадистів. Нетаньягу ж вирішив пограти м'язами, розпочавши демонстраційні навчання авіаціі.
Просто дивовижно, що ці довбаки не зустрілися із снігозбиралкою на злітній смузі - особливо ізраільській.

Про всяк випадок нагадаю читачам, що зараз у обох граючих в гібридну війну баранів є ядерна зброя. І так, в Ізраіля є ракети середнього радіусу, здатні долетіти до Тегерана Москви Санкт-Лєнінштадта.
Не я, Гришенько, направляю трайденти на руцькомирські міста, бовдур ти юний - це робить Вошдь Всєво Антіфашистскава Чілавєчєства, виконуючи заповітну мрію рузкєлюдєй "насрать гадам на коврік!".

Зараз ізраільські бариги (не тількі стількі владні), не бачивші нічого аморального та небезпечного у ембарго на зброю жидобендерам, торгівлі зброєю не тількі своєї розробки з Кремлем, триманню і відмиванню у банках кремлівських грошей - отримають десятки, а може й сотні тонн ракет та снарядів на день на власні голови.
Тепер любителі вчити жидобендер правильно проводити АТО на геть іншому театрі військових дій нарешті зможуть ще більш підвищити свій досвід та гонор, віруючи у ізраільській ВПК зможуть випробувати на міцність кіпу з заліза фольги касетними рсзв, а не викисаючі від Першого канала рашистського тв жителі коровників зможуть не тількі навчитися рити щілини та бліндажі наввипередки, але й вивчать, скількі десятків квартир коштує постріл сучасною ізраільською протитанковою ракетою. Ну, й навчаться просити в Америки Джавеліни вмикнути ALICE у F-35 для не дуже ризикованої операціі, а який-небудь Яків Кедмі розкаже, які браковані міномети "Молот" гаубиці для термінового переозброєння арміі в умовах дефіциту бюджету виробляє "Солтам".
Таааак, це буде час феєричних історій! Звісно, це закінчиться напівхеппі-ендом, але я дуже хочу потім послухати скарги на гидких семітів арабів, яким просто не спаде на думку згноїти мільйон-другий пенсіонерів задля величі тижня ракетних обстрілів.

Звісно, закінчиться це напівхеппі-ендом, але грошей, часу та крові на це буде витрачено багато - і зовсім не тими, хто безпосередньо припускався помилок заради власної копійчаної вигоди. Хоча тих, хто розділяє їхню філософію, у сучасному Ізраілі досить багато - півкраїни за моїми оцінками.
Ми живемо у часи падіння прибутку - але не у абсолютному значенні (з цим все непогано, 2% за рахунок прогресу більш-менш забезпечуються), а вільного, неочікуваного. Завдяки прогресу матеріалознавства життевий цикл виробів детально планується на десятиріччя вперед (якщо у характеристики не втрутився людський фактор), мільярдними коштами на рахунку можна насолодитися лише до 7-ої вечора, коли їх необхідно класти на рахунок центробанку задля начислення відсотків від овернайтовських операцій - а машини представницького класу необхідно випускати не тількі з екологічними, але й економними двигунами. Звичайний Microsoft Excel вбив пестуваний кілька десятилітть (якщо не сторічч) авантюризм айнрендівського розправляння пліч - але ж авантюристи залишились! За давньою звичкою їм здається, що потрібно мати більше грошей, впливу, влади: це забезпечить перевагу у боротьбі з ще невідомим конкурентом! Не дивно, що такі авнтюристи - від економіки чи політики, зазвичай початківці, аутсайдери чи реваншисти - втративши голову навіть у багатих економіках Заходу, йдуть на співпрацю з будь-якими пройдисвітами кремлівського чи пекінського зразка, обіцяючими через рекет чи рабську працю нечувані для сучасного кошторисного життя гроші.
А чи мало таких авантюристів у емігрантському за походженням Ізраілі, де останні чверть сторіччя волни були найбільшою мірою з (пост)СРСР і особливо Росіюшки - з відповідним культурним багажем?


І мені тут хочеться потриндіти на іншу, але трохи пов'язану тему - про ненависть. Нещдавно я мав фейеричну співрозмову з одним ніби патріотом Украіни, який боявся, що хтось ненавидить Рашку та кремлівство більше за нього та через це зробить з ним щось погане. Що ж, я у це охоче вірю - він не один такий, із психосоматикою від розриву з руцкеміром: взяти того ж Мзолега... Але я слухав усе це "Говорить та показує Москва" про правосєков, наколоті апельсині - а в мене не виходили з думки концтабори для японців у США.
Справа у тому, що ідея обмежити у пересування не тількі громадян країни-супротивника (т.зв. інтернування, звичайне ще у часи гаагських конвенцій), але й власних з відповідним походженням - з'явилася у перші дні війни, щонайменш, і у Конгресі. Проте ніхто не розумів, що саме з ними робити (і взагалі кого вважати японцем), тож американські японці потрапили у найскрутніше становище: апатичний бюрократичний апарат просто не розумів, де знаходиться межа їхніх страждань. Жителі таборів могли грати у футбол зі своїми охоронцями, але не могли змусити уряд забезпечити себе лікарями, водою та достатньою кількістю і асортиментом їжи. Через це у незвичному пустельному кліматі надсмертність досягла величезних значень - якщо не помиляюся, до 100% від природньої. Через сорок років, після боротьби з расовою дискримінацію та зміни верховних суддів, колишні переміщені особи подали іск, але конгресмени умовили їх відізвати, пообіцявши завжди розповідати про цей вчинок як соромний та безглуздий, а також виплативши компенсацію - якзавжди, не з своїх кишень, а платників податків.
Так от: від цієї безглуздої напівдіяльності загинуло японців-цивільних чи не більше, ніж під час кривавих штурмів японських островів - хоча там солдати з обох боків у боях шматували один одного на куски всім, що потрапить під руку, а нерідко і після боїв - полонених чи мертвих. Звісно, потім у В'єтнамі бувало чимало лейтенантів Келлі - але тоді навіть керівництво не розуміло, хто ж саме є там супротивником, а хто ні.
Тож ненавидити ворога особисто - дуже важливо: і йому, схованому за спинами інших, більше дістанеться, і собі карму не пошкодиш.

Так от: головною проблемою жителів Ізраіля у наступній війні є не стількі технічні чи бюджетні проблеми, скількі визначення ворога. Роздмухувана ненависть до арабів, яка ніби може забезпечити існування держави чи перебування при владі та бюджетах відповідних людей - не тількі безглузда (культурні відмінності між євреями з Польщі та арабами не набагато більше, ніж з Марокко чи місцевими сабрами; проблема - політична), але й абсолютно безсила у такому конфлікті. Так, з арабським терористом можно домовитись - майже усі розбіжності з ними зводяться до земельного питання... А як домовлятись з супротивником, який і власну землю не може і не хоче обробляти й приводити до ладу, та й до власного народу ставиться як до ворога, а головною метоє має бажання помститися за образи своїх альфа-стерхів, колишніх чи нинішнього?
Навіть наша старшина (а особливо "Сука ты православная" фейсбукгетьман), що намагалася якось домовлятися, по-лицарські не відкривати вогня - про спочатку легку неадекватність північного сусіда знає зовсім не з газет і не одне десятиріччя. А що буде з ізраільтянами, довгий час замкненими у власних справах?
void_am: (Default)

Суд 14 марта приступит к рассмотрению дела об аварии "Протона" со спутниками "Глонасс"

2 марта, 14:10 UTC+3
Судебный процесс пройдет в открытом режиме

МОСКВА, 2 марта. /ТАСС/. Королёвский суд Подмосковья в четверг назначил на 14 марта рассмотрение по существу уголовного дела в отношении четырех сотрудников РКК "Энергия", причастных к аварии ракеты-носителя "Протон-М" с тремя спутниками "Глонасс-М". Об этом ТАСС сообщили в суде.

"По результатам предварительных слушаний рассмотрение по существу назначено на 14 марта в 11:00 мск", - сказал представитель суда, отметив, что судебный процесс пройдет в открытом режиме.

Начальник отдела ОАО "РКК "Энергия" им. С. П. Королева" Станислав Балакин, замначальника 24-го отделения по бортовым и наземным системам космических аппаратов и средств выведения Сергей Ломтев, заместитель руководителя научно-технического центра по системам средств выведения Александр Мартынов и инженер 242-го отдела Юрий Большигин обвиняются в совершении преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 201 УК РФ ("Злоупотребление полномочиями, повлекшее тяжкие последствия").

Следствие полагает, что обвиняемые, заведомо зная о применении нового разгонного блока 11С861-03, не обеспечили корректировку формулы расчета уровня заправки окислителя в документации системы контроля заправки, в результате чего 5 декабря 2010 года при заправке блока на стартовом комплексе космодрома Байконур была превышена на 1,582 тыс. кг необходимая масса жидкого кислорода, что не позволило вывести на заданную орбиту три спутника "Глонасс-М". Ущерб государству составил более 4 млрд рублей.

Как сообщали ранее в Генпрокуратуре, было установлено, что причиной аварии стало применение неверной формулы, в результате чего масса заправленного в бак окислителя разгонного блока жидкого кислорода более чем на 1,5 тонны превысила максимально допустимую величину, что повлекло выведение ракеты-носителя на незамкнутую орбиту и ее падение в акваторию Тихого океана. По словам представителя надзорного ведомства, Балакин, Мартынов и Ломтев, будучи ответственными за разработку эксплуатационной документации, не обеспечили выполнение подчиненным сотрудником - инженером Большигиным - своевременной корректировки формулы для расчета настройки системы контроля заправки.

http://tass.ru/proisshestviya/4064902


Так вот: всего этого, скорее всего, не было.
Раньше - лет 5 назад - я мог лишь подозревать, какая именно российская, ахаха, правда является враньем. Теперь опыт позволяет реконструировать правдивую версию даже без проверки фактов: как только начинают строить мир своей правды - жди подвоха. А тут о рядовом, в общем, событии трубят во все трубы. Тем более, что неудачный пуск объяснили переливом топлива больше 5 лет назад (через 2 дня после пуска) - при необходимости уже давно б и посадили, и сгноили в колонии. Чудеса!

Обращает на себя внимание величина перелива окислителя: 1,5 тонны, это 8% от веса родственного блока ДМ-SL - ничего так перелив! А горючее? И тут начинаются вопросы: почему при первом - фактически, испытательном - полете новой модификации разгонника не залили ВСЕ баки на полную, увеличив энергетику про запас?

А, может, и не энергетика виновата? И тут начинается самое интересное:

"По самым предварительным расчетам, разгонный блок ДМ-3, выводивший спутники на околоземную орбиту, после отделения от ракеты-носителя "Протон" при включении собственных двигателей отработал импульс больше расчетного. В результате находящиеся в его составе спутники выведены на более высокую нерасчетную орбиту. Пока специалистам непонятно, как поступить в такой ситуации. Не ясны и причины сбоя", - сообщил собеседник агентства.

https://ria.ru/incidents/20101205/304802810.html


Импульс - то есть скорость разгонного блока - были БОЛЬШЕ, а не меньше необходимого??? И это данные бортовой аппаратуры?? (наземная обычно не может в оперативном режиме локационно сопровождать пуск до отделения спутника) Тогда в том, что спутник ушел не туда, виновата система управления, а не заправка двигателя. Из-за ошибки ориентации произошел запуск на орбиту с бОльшим афелием ("бросок вверх") - при одинаковой начальной скорости уменьшается перигелий (меньше радиуса Земли).


Около 17:00 из сообщений информационных агентств стало известно, что головной блок не вышел на орбиту и упал в несудоходной части Тихого океана в районе Гавайских островов. Американская служба контроля космического пространства никаких объектов от этого пуска на орбите не нашла.

В тот же день стало известно, что «Протон-М» пришел в точку отделения с нештатным углом тангажа и с недобором скорости 107 м/с относительно заданной. Примерно такой по величине тормозной импульс выдают «Союз» и орбитальная ступень шаттла для схода с орбиты и приземления. С момента отделения от 3-й ступени и до расчетного момента включения ДУ РБ прошло 26 минут. Однако всего 18 минут хватило для того, чтобы головной блок, двигаясь по незамкнутой траектории, успел войти в плотные слои атмосферы и погибнуть.

http://www.space-ins.ru/index.php/failure/180-l-r-.html


100 метров в секунду?? Я думаю, что если бы разгонный блок весил на 8% больше, там бы не 100 м/с ограничилось: запас характеристической скорости для перехода с низкой на высокую круговую орбиту - несколько километров в секунду. Такой недобор с таким перевесом технически невозможен. Более того, он несмертелен: 100 м/с на высоте 0,03 радиуса от поверхности Земли (КК Союз) и на высоте 2,98 радиусов (Глонасс), мягко говоря, различаются с точки зрения запаса момента импульса в СТО раз. Глонассовский спутник просто перейдет на слабо вытянутую эллиптическую орбиту вместо круговой.
Следовательно, разгонник заправили горючим больше, чем для старой модификации - примерно в соответствии с заправкой окислителя.

Информационно-аналитический сайт "Космическое страхование (страхование космических рисков)" посвящен различным аспектам организации страхования космических рисков.

Его главная задача – познакомить с таким захватывающим и специфическим направлением страхового дела, как космическое страхование (страхование космических рисков).

Космическое страхование является одним из важнейших способов компенсации ущербов при осуществлении космической деятельности.

Аудиторией сайта являются:

во-первых, профессионалы страхового рынка;
во-вторых, специалисты ракетно-космической промышленности;
в-третьих, посетители, интересующиеся вопросами страхования и нуждающиеся в информации по космическому страхованию;
в-четвертых, преподаватели, аспиранты, соискатели и студенты высших учебных заведений, изучающие вопросы организации страхового дела и космической деятельности.

http://www.space-ins.ru/index.php/osaite.html


То есть врали всем - страховщикам, студентам, ракетчикам и даже преподавателям. А хуле: если училок в школе можно подписать вешать лапшу на уши - чем преподы и ракетчики лучше?
Может ли удивлять после этого дремучий кретинизм российских любителей и специалистов ракетно-космической отрасли? Меня не удивляет.

Собственно, это объясняет и телодвижения с судом - несмотря на то, что высоких шишек сняли уже тогда.
Дело в том, что керосиновый разгонник ДМ-03 - менее энергетичная, но дешевая, удобная с точки зрения инфраструктуры и относительно надежная альтернатива разрабатываемого хруничевцами водородного КВТК. С КВТК возникли небольшие предсказуемые проблемы - не хватает бюджетов, нет опыта разработки, не готов двигатель, непомерно высокая себестоимость... Вот Энергия и пихает свой разгонник - рынок сбыта, да и просто гарантия существования своего ракетного производства, вытесняемого хруничевской Ангарой. Да и роскосмосовские менеджеры (даже хруничевского подкорма) хотят иметь дешевую подстраховку. А для такого бипартизанского решения нужно утвердить надежность ДМ-03, до того многократно политого дерьмом в интересах хруничевского Бриза - басманной правдой с посадкой стрелочников, становящихся очередными политзаключенными.

Мрази.
void_am: (Default)
Не має сил і змоги писати добрі слова навіть приємним людям через цю добровільну каторгу. Хочеться виплеснути з бездонної голови бодай щось - і це через брак сил та часу буде про ракети.
Раніше я писав свої єретичні нотатки російською заради двох добрих читачів; тепер їх нема, тож напишу украінською.

"Москва. 10 декабря. INTERFAX.RU - Авария космического грузовика "Прогресс МС-04" была спровоцирована повреждением двигательной установки при нештатном отделении третьей ступени, сообщил "Интерфаксу" источник на космодроме."
   http://www.interfax.ru/russia/540779
Еге ж - захоплена виробленою харківськими бандерофашистами системою керування третя ступінь Союзу не тільки відстикувалася до набору першої космічної швидкості, але й по-зрадницькі нанесла удар у корму сраку спину Русскім Кораблям. Прибиральниця баба Зіна не збреше!

Якщо б я років п'ять тому (або два) комусь сказав, що замість сухих інфобюлетнів ТАЗ по космічної тематиці буде поширювати киселятину - мене б засміяли. А зараз нічого, жеруть. Вбросили, подивились відсутність реакціі (НАСА давно вже усе зрозуміло) - і підуть друкувати такі казки возами.

--
Нещодавно заглядав до рукипедіі за довідкою про перші "Тополі", і помітив оцінку хуєсосів з рахафорсез кількості боєздатних ракет у 72 одиниці - майже стільки ж, скільки за моїми (60). Я їх не читаю, бо це сраколизи давні, але співпадіння з їхньою максимальною оцінкою потішило.
Реально рашисти зараз мають 400-500 зарядів на МБР з перспективою втрачання до 200 (як у європейських держав або Ізраіля+) через два-три роки (найнеймовірно п'ять) - вкрай небагато відносно амбіцій. Слід додати, що гонитва за кількістю боєголовок на слабких носіях класу Тополя або навіть Булави йде за рахунок запасів швидкості та кількості/якості засобів подолання ПРО. Це призведе до вразливості вже засвоєними модифікаціями протиракет SM-3 і, таким чином, виведе з-під удару основну частину Сполучених Штатів. Шансів на відтворення на Красмаші важких ракет класу Сатани, 15А18М ("сарматоангара") небагато: зупинилась навіть цивільна програма, що вже казати про більш екстремальну військову.
Безперечно, рашисти досить довго будуть  реальною загрозою ядерного знищення сусідніх європейських країн, але можливість отримання безвідповідного удару від ізоляціонуючоїся Америки - про яку рашисті і мріяли - добре вплине на їх мізки (спинні, головних там вже немає).

Через певні обставини мені нечасто доводиться писати на такі теми, тож я з великою насолодою скажу: винуватцями у цій ситуаціі є виключно пихаті рашисти, від генералів РВСП до генконструкторів КБ. Справа у тому, що Південмаш із КБ були не просто серійним заводом - частенько вони не тільки допомагали, але й підміняли спеціалізовані військові НДІ. Заводу доводилося з певними обмеженнями дублювати работу по моделюванню сценаріїв використання ракет, і він набагато швидше за відомчу переписку міг перевірити технічну реалістичність та дієвість тих чи інших пропозицій та вимог. Через це нерідко ТТЗ на комплекси фактично переписувалися НДІшниками з пропозицій заводу. А завод був не просто найкращім у галузі - він тільки подвійно-цивільних ракет випустив більше половини від радянських ракетоносіїв, годі казати про бойові.
Тож з розпадом СРСР рашисти залишилися з технічно неграмотними, але амбітними військовими НДІ, та недолугими та недостатньо компетентними ракетними заводами та КБ, жадібними до грошей та замовлень; результат - провалений Барк (Р-39 з переенергетизованним імпортозаміщенням павлоградського палива) компетентним КБ та нелітаюча вже два десятки років Булава (Тополь, зокрему у шахтному варіанті, створювали за допомогою Південного). Я часто писав про майже маніакальне бажання челомеївців-хруників і майже невідрізнимого від них керівництва російських космічних структур знищити Південмаш - так от, це знищення призвело до майже повного паралічу спочатку цивільного ракетобудування (Протони, Союзи і Ангари вже не в змозі конкурувати з моноблочними Фолконами), а потоім і військового (що ми й бачимо - нелітаюча Булава, санта-барбара з Сарматом, громіздкий та дорогий неповноцінний Тополь-Ярс). З чим я їх й поздоровляю.

--
Взорвався на випробуваннях перекисноводневий двигун Ільїна, що саме по собі не дивно - аматори ж... Трохи дивує, що спрощувати Ільїн почав можливості палива, а не двигун.
Ганебним у цій історіі є не сам взрив (ракетобудування - експериментальна наука), і не людські жертви (шлях ракетників лежить не тільки через уламки ракет, а й іноді трупи чи попіл товаришів), а те, що півроку тому офіційні ЗМІ виставляли його як російського Маска - хоча в реальності "нам ніхто так і не дав фінансування", "нас ніхто не пускає ні за які гроші на нормальні випробувальні стенди"...

---
Астронавт Томас Стаффорд виступив проти надохолодженого Фолкона - мовляв, нібито півгодини між закінченням заправки та стартом недостатньо для пілотованих польотів. Я переглянув таймлайни для Соза-ФГ - "- 8:00, wakeap astronauts". Звісно ж, у Сюзі 3 людини, а у Дрегоні буде 7 - але півгодини на посадку з нормативами Союза повинно вистачити. Або журналісти невірно його переказують, або досить дивний склероз у 86-річного керівника программи НАСА з підготовки астронавтів.
Срана русня вже всцикається - от, потрібне багатомільйярдне перепроєктування Фолкона, якщо це взагалі буде можливе... Бачили б вони циклограму Союза.

Я багато писав про подібність і натхнення Фолкона Зенітом, настав час поговорити у цьому бложику і про відмінності, а також про катастрофу з Амосом.

Крім економічнішого, але надважкого двигуна, більш важкого корпусу з менш міцного сплава та міжступеневих паливопроводів (що дозволили заправляти ракету через один-єдиний роз'єм у нижній частині ракети), Зеніт має ще одну невигідну рису: систему охолодження. Справа у тому, що створювався він не за вимогами цивільних запусків, а за вимогами радянських космічних військ, які передбачали стояння на старті у заправленому стані до наказа, якщо не помиляюсь, майже добу. Для цього російські розробники стартового комплексу змусили оснастити ракету теплообмінниками з гелієм у якості хладагента. Результатом було не тільки зменшення корисного навантаження ракети і збільшення її вартості, але й ускладнення стартового комплексу, виготовлення ракети і приведення її до стартового стану.
У Фолкона геть інша філософія: оскількі ракета принципово двоступінчаста і призначена для запусків супутників на геоперехідні орбіти, зайві системи віднімають дорогоцінні килограми безпосередньо у корисного навантаження. З цієї точки зори легко зрозуміла боротьба за пластикові балони для гелію та взагалі його використання для наддуву баків - разом це економить близько 300 кг на другому ступені, досить серйозне значення. Усі необов'язкові для польоту системи (наприклад, трубопроводи для друго ступеня) виносяться на стартову щоглу.

Тепер про аварію. За заявою Маска, катастрофа сталася через утворення кисневого льоду під час заправки ракети та вибух гелієвого балона після взаємодіі з ним. Мені довелося читати багато вигадок про характер взаємодіі - наприклад, кисневий льод зідрав зовнішнє інертне покриття з балона та хімічно прореагував с з вуглецевим волокном... Крім того, не пояснювався механізм утворення кисневого льоду та чому вибух балона призвів до вибуху ракети - повідомлялося лише ймовірне порушення передпусквих процедур.

Я вважаю, що подіі були такими.
Під час заправки ракети заправляють не тількі рідкий кисень, але й гелій. Кисень охолоджує гелій і, відповідно, у рази знижує тиск у балоні - що дає змогу зробити його більш легким та безпечним. Але з невідомих мені причин Фолкон страждає від проблем з гелієвими клапанами власного вирбництва - власної конструкціі та виготовлення, вочевидь, спрощених. Щонайменш один раз запуск переохолодженого Фолкона переносився через них. Найймовірно, що під час заправки гелієвий клапан (частково) закрився і не дав витримати циклограму заправки. Оскільки строки запуску давили настількі, що вогневі випробування вирішили робити з вже встановленним супутником, то, скоріш за все, оператори вирішили продовжити закачку гелія після закачки кисня, і це прямо не заборонялося процедурою підготовки.
Під час заправки балонів газ подається з тиском більшим, ніж у балоні. А якщо стиснутий газ розширюється - він охолоджується. Штуцер балона став працювати як невеличкий холодильник, але цього вистачило, щоб переохолоджений рідкий кісень перетворився на льод і покрив частину балона кіркою, не даючи їм рухатися. Шар льоду біля штуцера призвів до того, що волокна балону змогли подовжуватися (і тримати навантаження) лише на частині довжини, тож навантаження там стали розривними. Аналогічно лопається повітряна кулька, якщо її стиснути у одній половинці. Також це пояснює миттевий, мілісекундний хід процесу. Чому цього не відбувалося раніше, під час випробувань та вдалих запусків переохолодженого Фолкона? Ці заправки були сінхронізованими, потоки рідини змивали зі штуцера охолоджений рідкий кисень. Коли рідкий кисень заповнив бак, рух рідини навколо штуцера зник.
Далі спрацював захист від переповнення. Зазвичай баки наповнюють досить швидко, і у позбавленому амортизуючих пристороїв (наприклад, газової подушки) резервуарі може виникнути гідравлічний удар. Попередити це можна лише завчасним вимиканням насосів. Я вважаю, що взрив гелієвого балона був сприйнятий апаратурою саме за гідравлічний удар, фатальний для тонкого корпусу ракети. Апаратура негайно витягнула з ракети роз'єм із заправними штуцерами та електричними контактами - можливо, піротехнічним способом. (Принаймні, на автомобільних батареях у Теслі вже користуються піротехнічними вимикачами, а використання інженерних кадрів з суміжних корпорацій вже давно стало звичним для Маска). Далі порохові гази чи електрична іскра запалила кисневовоздушно-паливну суміш...

У цьому сценаріі є два основні чинники - виникнення льоду на балоні та невдалу дію захисної автоматики. Автоматику особливо не переробиш, як і не відмовишся від переохолодження, і наврядчі спейсівці зроблять дешеві та надійні клапани - тобто єдиним способом попередити такі аваріі є організація штучної циркуляціі рідкого кисню у баці. А якщо ця циркуляція буде йти по зовнішньому контуру, через підйомно-пускову щоглу - з'являється можливість зливу нагрітого рідкого кисня і заміщення його переохолодженим, що знімає жорсткі обмеження по початку старта і відкриває шлях пілотованим польотам.
Для цього доведеться або заливку через клапан у верхній частині кисневого бака (що не дуже зручно, бо там дренажний клапан), або пойти на збільшення маси і поставити трубопровід від існуючого клапана у низу бака до верхньої частини - але у цьому варіанті доведеться створювати окремий зливний клапан знизу і прокладати окремий зливний трубопровід на пусковій щоглі. Мільярдних витрат я тут не бачу, максимум десяток мільйонів на оновлення кріогенної апаратури та випробування автоматики, що через зміну витрат рідини у трубах обчислить залишки кисня у баках.
void_am: (Default)
Это - надежда и опора российского флота ТАКР "Адмирал Кузнецов", везущий пожарные машины в российскую военно-морскую базу Тартус, к очагам возгорания:


А это - бандерофашистский миноносец "Гауптман Сагайдачный"


Легко заметить, что дым из трубы не идет - ведь, как известно, у протоукров нет угля, и дрова им по телевизору не собирают!

Впрочем, некоторые эксперты полагают, что Фашингтон передает им секретные технологии, применнные на сверхдорогом и никому не нужном "Замволте", в стелс-чреве которого спрятанные от лучей доктора Попова томящиеся русские люди крутят педали:



Но мы уверены, что Фашингтон никогда не решится на такой опрометчивый шаг - ведь он не поможет против тяжелого амерососущего крейсера "Адмирал Кузнецов", усиленного атомным ракетным "Петром Великим" работы Зураба Церетели и целого флота староживых кораблей! Особенно идущего в стелс-режиме:


по Глонассу - разумеется, подводному!


Тут на днях Лайфгнусь рассказала о диверсионных украинских деталях для аэрофинишеров. Я не знаю, может ли Россиюшка изготавливать на своих заводах такое - ведь каждый завод тяжелого машиностроения по-своему уникален... Но гуглеж "С2Н71" выдает интересные ссылочки (например) об устранении задиров металла на частях аэрофинишера во время ремонта кораблей летом.
Цилиндр - самая дорогая и больная часть финишера: ему приходится выдерживать большие нагрузки ударного характера, а заменить (или переставить) его, как тросы или блоки - невозможно. Конец зацепленнного самолетом троса с большим ускорением задвигает поршень в цилиндр, создавая в нем высокое давление. Однако быстрое движение поршня при несимметричной нагрузке (крутящий момент) чревато задирами металла. На них поршень затормаживает сильнее, трос натягивается сверх нормы и лопается - самолет идет в воду.


Можно видеть, что такая схема финишера чувствительна к разности натяжений тросов, и требует точной посадки самолета. А с этим проблема: во-первых, летчикам не дали времени возобновить навыки после довольно долгого ремонта, а во-вторых, по слухам оптическая система привода на посадку (достаточно интересная и передовая для времени проектирования) так никогда и не была введена в строй в проектом объеме.

Я не знаю, может, в Россиюшке и есть чудо-слесари не хуже краматорских, но два падения подряд после самостоятельного ремонта финишера - неспроста. Если я прав, то Кузя долетался, а то и доплавался: капремонт потребует года два, а за это время Рашка налетит на небесную ось и обязательно ее поломает.

UPD. Знавці теормеханіки ходять тут у брудних чоботах та кажуть, що Аннушка розлила олію так саме, як і Енні.
Але якщо Енні у суворих північних морях кип'ятить олію ядерним реактором, то Аннушка бодяжить олію керосином, доки та не випереджає рідкій гелій за надтекучістю. У південних морях Енні знімає олію з реактора, а Аннушка ловить задири металу та відбрехується, що робила усе за ТЗ - як душ раз на тиждень, чи то за Полярним колом, чи біля екватора.
Карго!
void_am: (Default)
Трудно быть в Россиюшке писателем, когда норму уже едят все... Приходится помогать писать более лучшее произведения:

Миасцы предлагают встать вдоль дорог, по которым, возможно, поедет президентский кортеж с плакатами «В городе полный беспредел». А на поляне рядом с ГРЦ имени Макеева — выложить автомобилями и телами жителей лозунги «Путин — спаси нас», «Путин — наш президент!», «ВВП — помогите нам!» или хотя бы слово «SOS».

http://www.rosbalt.ru/russia/2016/12/02/1572522.html
А сверху над ГРЦ имени Макеева на вертолете летает голова Бронного приказа тысячник Димитрий "Ганфайтер" Рогозин с иконой

и трубит "Сатана спасет вас!".

Шахтеры Оренбургской Народной Республики запускают "Сатану", и та с шоканьем и гэканьем перекладывает автомобили и тела жителей трезубцем.

Занавес.
void_am: (Default)
не такой, как в Челябинске или Байконуре, но с гептилом
надо бы переименовать серию в "Тывинскую звезду" - и звучит, и сверкает

шар-балон, похоже, алюминиевый, для газа - с жидкостью был бы тяжелый, не успел бы затормозиться в верхних слоях и сгорел. Шарик, скорее, прогрессовский - на Союзе все под обтекателями, плющилось бы вместе
а это значит, что опять кривые руки ввели Прогрессу неверную циклограмму запуска двигателей, вызвавших взрыв баков ракеты, который выбил из Прогресса потроха.
void_am: (Default)

Очередные испытательные пуски украинской 300-мм РСЗО «Вільха»

...
Комментарии к видео: По одной из версий ... По другой - точку падения ракеты отснять не представлялось возможным ввиду отсутствия таковой.
...

http://rbase.new-factoria.ru/news/ocherednye-ispytatelnye-puski-ukrainskoy-300-mm-modernizirovannoy-rszo-vilha

Вот так - без суда и следствия - украинские артиллеристы и запустили искусственный спутник Земли!

ic.pics.livejournal.com-bf_109e-11969740-446757-446757_original

(http://ura-inform.com/ru/politics/2007/11/05/natsbanditizm )

20161022

Oct. 22nd, 2016 11:14 am
void_am: (Default)
... Долгое время видавшему виды авианосцу давалось уклоняться от противника, но ранним утром стервятники ИГИЛа на Балтике с балтикой окружили старый корабль и произвели ремонт

void_am: (Default)
Краткосрочные контракты для моряков появятся, из-за того что матросы срочной службы служат на кораблях в среднем около полугода, и если судно находится в длительном плавании, то зачастую срок увольнения наступает в период самого похода.
...
Принятие закона поможет быстро укомплектовать воинские части и подразделения, в том числе сводные и нештатные, контрактниками, а также повысить их боеспособность, говорится в пояснительной записке к законопроекту.


"куда ты денешься, с подводной-то лодки..."(с)
void_am: (Default)
Все знают этот исторический анекдот, когда войска Речи Посполитой потихоньку просто ушли из Московского царства, имея полное военное преимущество и согласие большинства бояр. Причины называют разные: и нехватку денег на зарплаты, и трения между королем, сыном и магнатами... Я этого не понимаю: казалось бы, облагай налогами, просто живи, лови окушков в речушке, учи детишек грамоте и арифметике - за век-два до Толстоевского (польские ученые во многом заложили основы современной педагогики, да и в советское время форсили ушинских да макаренко)...
Экстравагантный Олесь Бузина предлагал свое объяснение случившемуся: "Черные избушки «на курьих ножках», грязные деревенские бабы, которых просвещенному европейцу неприятно даже насиловать...". У запоребриковых ватанов, предкам которых с этими бабами таки пришлось слягаться, возражений не возникло - они лишь лили слезы по невинноубиенному и кляли хунту латентно-гомосексуальной лексикой... Лично я в такие версии очень, очень не верю.
Конечно, Речь не была благополучным государством, но вот этот "третий рим", льющийся из ежедневных новостных лент, явно не был ее любимым тараканом. И за цивилизаторскую халтуру ей пришлось заплатить многократно больше жалованья солдатам, о чем никто не любит вспомнать.

Однако в неустанных заботах о российском народе правительство Рашки-Говняшки не только в километре до погранпункта, но и за тридевять земель не дает забывать, что в этой более-менее сносной стране живут рукожопые дебилы и гнойные пидарасы. Вот, недавно закрыли для иностранцев единственный погранпункт между Сраной и Беларусью, через который едут польские перевозчики (больше в ЕС ни у кого нет нервов кататься по россиюшке). Мол, езжайте через Эстонию, крюк километров на 500 с сопутствующим падением конкурентоспособности и спадом занятости дальнобойщиков - ПРО и вообще вы, пшеки, в НАТО без нашего соизволения раньше нас вступили. Анамнез обычный.

Когда новое польское правительство приступило к управлению, относительно приличные люди (правда. россияне) в рунетике мне рассказывали охуительные истории про пришедших к власти консерваторов, практически фашистов, про введение цензуры, отмены свобод - "правосеки-хунта", дубль второй, с кем не проконал дубль первый... Я ухмылялся в ответ, и так оно и случилось: "всесильных фашистов" испугали митинги одетых в черное сторонниц права на аборт.
Варшавская хунта, конечно, стерпит пару-другую плевков в лицо, а потом начнет отвечать. Например, внезапно сломается оборудование погранпунктов с Беларусью и временно оккупированным Кенигсбергом, из-за чего их придется закрыть. Российским дальнобоям придется ехать через Украину - вероятность обострения конфликта с которой у кремлян и в лучшие времена за пару недель вырастала до 100%. Таким образом, для грузов останется только один путь - паромом из Германии в Питер, тем более, что патриотически настроенные перевозчики, случайные приятели всяких ведмедиков, еще с 14-го года копытами и рогами роют серу в этом направлении... Все знают, как крымнаш сидит и ждет у моря погоды? А тут будет целая россиюшка, и не узенький пролив, а сотни километров на "булгариях" с бесстрашными онаутоналами у руля... Чую, за поребриком шпротами не отделаются.

Самое интересное в этом - не последствия, а процесс подготовки ответа. "Варшавская хунта", как и многие другие, прийдя к власти, охреневает от собственных проблем - и долго искренне не понимает, почему нужно решать еще и российские. Как долго это не понимали в Вашингтоне, Хельсинки, Иерусалиме, Эр-Рияде, и еле-еле начали понимать в Париже и Берлине.

Взять, например, очередное обсуждение в Украине необходимости введения визового режима со Сраной - смотрят, а кто же едет из Украины, кто едет в Украину, и зачем. Я не сильно рад, что белгородские бабульки затариваются в Харькове сердечно-сосудистыми лекарствами, а потом голосуют за хуйло; если они умрут, я не буду радоваться (для выборов вошдя достаточно и десятка сбрендивших мизулиных), да и огорчаться - и без них есть кого оплакивать. Но то, что кремляне (да и всякие пиздящие о разгуле бендерофашизма белгородские морпехи) этими вопросами не задаются вообще - это факт.
Не задумывались они о судьбах живущих в Украине россиянах, когда засылали своих туристов жечь флаги "Шахтера" и убивать митингующих - об этом пришлось думать украинскому правительству и патриотической общественности: вот этого запихивать в поезд в нацгвардию, а этот еще может жить. Как не задумывались о жителях оккупированных территорий вроде Абхазии, Крыма, Лугандона, да и своих собственных.
Когда они в очередной раз с улыбкой пиздят о настамнетах - не думают, что в этот момент сгорает в танке бурят.
Я уже устал напоминать всяким саратовским быдлокодерам со смехом искандеров, что типичные зарплаты в Россиюшке на порядок меньше, и их обладатели - его же сограждане, что это тоже Россия.
И эти гоминиды называют меня безумцем.

Вообще вся история взаимоотношений Россиюшки за последние 25 лет выглядит так:
- Ради нашей великой дружбы отдаем наши великодержавные яйца в ваши руки... Разожмите кулаки!
...
- Вы сдавливаете наши яйца!
- Ничего мы не давим, вы сами куда-то дергаетесь. Заберите ваши яйца!
- Забрать, обязательно забрать!... (в сторону) Эй, давай дружить! А в знак нашей великой дружбы...
Через несколько итераций окружающие догадываются, что поведение типа великой державы, сующей свои яйца всем, кому ни попадя - это дико и ненормально. И что этот вопрос надо решать. Что правительство Рашки-Говняшки не решает проблемы, а создает их. И что стране срочно нужно внешнее управление - для всех это меньшее из зол.

Вот, скажем, один специалист по Новороссии и Фашистобендерии говорит в бээмпэдэшечке, что в ответ на отказ Польши покупать эрбасовские вертолеты Франция должна не купить что-то польское... Прямо из Купчино обязывает.
Было бы такое, если бы Главным психиатром РФ назначили хотя бы даже гинеколога из восточных районов Алеппо? Конечно, нет.



Говорят, надо разрывать дипотношения, объявлять войну... Святые люди, не понимают, что что-то там разрывать (как будто оно не разорванное) и объявлять войну правительству, неспособному даже объявить войну - бессмысленно. Какую победу они представляют, если побежденные не в состоянии выплатить собранную контрибуцию - разворуют ее сразу нахуй, как олимпиарды, АТЭС или трубные подряды Газпрома? Ведь по факту победителям действительно достанутся "клаптик земли и два раба" - совсем несмешные миллионы гектаров необработанной или загаженной земли и 140 миллионов лингвоинвалидов с рабской психологией и киселятиной в качестве кругозора.

Если бы Буонапарте с самого начала представлял, что договариваться о продолжении континентальной блокады восточнее Немана ему просто не с кем - все бессмысленно потраченные на Гранд Арми ресурсы бросил бы на десант через Канал, и, пожалуй, добился бы и цели войны, и цели восточного похода, а не "где-то там победил и тушил пожары в чьей-то столице". Вот и я хочу, чтобы наши диванные стратеги представляли себе будущее и немного готовились к нему - а то оно возьмет и внезапно наступит.

20161001

Oct. 1st, 2016 04:04 am
void_am: (Default)
Мнение


Я с самого начала трагедии знал, имел версии, что Бук притащили сбивать НАШ самолёт, чтобы создать провокацию (как - Гляйвице, поджог Рейхстага) casus belli, чтобы со всей дури Кремля ответить мощью кары на злодейское убийство невинных россиян.
К войне были готовы.
Сухопутный коридор до Одессы, тогда об этом кричали как сейчас про невиновность.
И армия была готова.
Но, как говорится,  - поручи  работу  армейским криворуким ебланам и они напортачат обязательно.

http://konfuzij.livejournal.com/1537627.html


Я, в общем, писал об этом еще в коммунке - никакой спецсамолет сбивать не собирались, именно охотились за транспортниками и боевыми. Видимо, исходные данные были неточными, вот и приняли лайнер за Ил-76; о винтовых Ан-26 по привычке трубили пропагандисты.

Доказательство - место пуска. СОУ Бук на марше не сопровождалась ни радаром, ни машиной с запасным боекомплектом, ни необходимым для перезарядки краном - т.е. была ограниченно мощна как по огневым возможностям, так и по информационным. Для сбития спецлайнера Первомайское было крайне неудачным местом. Единственной причиной, ради которой установку протащили вдоль всей линии фронта, была близость к границе, из-за которой СОУ могла получать данные от командного пункта (и его обзорного радара) с помощью УКВ-связи (20-25 км). Ошибались именно там - имея несинтезированные (разбросанные по нескольким операторам) данные об азимуте-дальности, высоте и скорости цели. Расчет СОУ выполнил приказ, как дрессированные гоминиды.

Спецлайнер для объявления войнушки - фигня. Для начала необъявленной войны пользовались каким-то поводом?

Что сделает человек, выигравший в лотерею триллион долларов? Ринется помогать соседям или возомнит себя Избранным Богами? А если несколько раз подряд? Фарт, ощущение принадлежности к высшей касте заменят ему в качестве алгоритма мышление. Выигравшие триллионы нефтебаксов подонки из подворотни такими и были, они это ощущение и транслировали в низы (хотя процесс начался задолго до них).
Я думал про войну до ее начала, думал и о ее подробностях - и у меня родилось понимание, что расизм ее зачинщиков объясняет уж слишком многое.

Вот провезли установку по всем главным автотрассам Лугандона - что, ее не заметили бы? Нет, штабисты решили, что им это сойдет с рук. Когда стреляли из-за границы градами - знали, что им это сойдет с рук (хотя потом колонны просто стали разбирать после перехода).
Вот этот план войны - занять Донбасс и ожидать, когда остальная часть страны капитулирует, чтобы не идти далеко и не застревать в длинной непонятной войнушке вроде второй чеченской - что это, как не потакание ощущению халявы и избранности у гопников?

Вот эта модернизация Бука - дальность стрельбы подтянули, а "ситуационную осведомленность" от средств связи до индикации нет - что это, как не халява для подъема чувства собственной избранности, транслируемая потом по всем яндекс-рекламам и первоканалам?

А это обращение с беженцами? Мало того, что эрэфийская армия специально обстреливала гуманитарные объекты и устраивала "внутренние блокады", стараясь вызвать как можно большие страдания местного населения, относилась к нему как к скоту - что уже недопустимо. Мало того, что лишенное средств к существованию население часто обманным путем старались закрепостить в жопах рашки в качестве беженской отчетности и заодно рабской силы - вот эти все истории "в шлепанцах в Якутию" (хотя осенью и не пахло), показывающие отношение как людям второго сорта. Понятно, что лишенное средств к существованию (а с приходом эрэфийской армии местная экономика рухнула в жопу) население будет существовать и выглядеть голодной и неустроенной саранчой - что само по себе вызовет отвращение и нежелание контакта. Особенно в Россиюшке, с давно насаждаемой традицией социально-экономического расизма по отношению к гастарбайтерам.
Но нет, я специально смотрел - помимо закономерных причин, расизм по отношению к беженцам насаждался целенаправленно, кампаниями. Та самая транслируемая сверху идеология избранности.

Этих примеров слишком, тошнотворно много - взять хотя бы залитых азотом лугандонских шахтеров на воркутинской "Северной". Не правосеками, блядь - братушками-освободителями.

Зубы дракона сеяли - они и прорастают.
void_am: (Default)
Сум та відчай - саме те, що потрібно для чергового огляду ракетобудування.

Подивився я на цей безосівський New Glenn, і щось йокнуло у мені. Згадав, як Елайджа звинувачував мене у маскофільстві (що є неправдою, я лишень підтримував прогресивні технічні рішення), і як космічнофорумні ідіоти з'ясовували, чи є СпейсІкс стартапом, чи солідною зрілою компанією.
Так от: СпейсІкс - це не стартап, а ракетно-космічний цирк імені І.Маска, де добрі клоуни на чолі з гендиректором показують веселі номери "Виготовлення ракети на колінці за десять центів", "А зараз ця ракета приземлиться на ооось той корабель з назвою з одного мультфільма", і не дуже "Бачите ракету? Гоп, її вже нема!". Це цирк, за завісками якого кипить робота, іноді вкрай неприємна й важка, та ще за копійки - аби глядачі були задоволені. Навіть молодикуючий директор почав сивіти. Чимало вважають, що він це робить заради слави - але навіть у розмові із студентами МІТу він розповідає у гуморній формі про абсолютно серйозні та корисні речі.
Робота, яку виконав цирк за мізерні кошти та у вкрай короткі строки (менш, ніж в піонерів, та ще й з мікроскопічною аварійністю практично несерійних з точки зору параметрів та вузлів ракет) - величезна. І мало хто з прихільників космонавтики уявляє, наскількі.

А от Безос - це злий клоун. Річ не у тому, що він менше посміхається чи жартує - це речі маловажливі у справі - а з точки зору цілеспрямування. Це танк, який буде перти, незважаючи на втрати чи почуття глядачів.
Я міг би написати про технічний бік справи - що ракета з перевершувальницькою масою удвічи більше за Фолкон буде мати набагато більші проблеми с міцністю конструкціі (і це ще не кажучи про доволі жорстке випробування приземленням), міг би написати про недоцільність класу вантажопідйомності Гленна і використання метану у ньому... Але я просто почекаю і подивлюсь, що про нього будуть писати ті, хто докопувався до Маска.

І РН Сункар - зенітоподібна паперова робота РКЦ Прогрес си як він зараз називається. Я колись писав, що після смерті Корольова урядовці провели своєрідне схрещення його фірми з янгелівським Південмашем - обидві організаціі обмінялися доволі помітною частиною працівників, і з того часу виступали як партнери навіть попри за тимчасові невигіднощі співпраці. Челомеївці-хруніки, які стали керувати російською космічною політикою, розірвали цей зв'язок, обмеживши доступ "групи" Енергія-Південмаш-Енергомаш до замовлень (їх надавала хрунічевська "дочка"), а потім і зв'язаність групи через мита. Зараз Прогрес вимушений боротися за існування самостійно, і, нажаль, без технічної підтримки Південмаша (як це було з Русью) він стримко деградував.
Так, вони обрали діаметр 4,1 - через використання "протонівського" оснащення після закриття московського заводу. Це певна економія, та й з конструктивної точки зору краще - довжина 1 ступеня обмежена можливостями сплаву АМГ-6, збільшення палива можливо через переохолодження палива або збільшення діаметра. Але більший від зенітівського діаметр потребуватиме перебудови не десятка мостів-шляхопроводів, а десь півсотні. Це гігібакси витрат (на які не вистачить бюджетів) та особливо згаяний час - розпильно-бюджетні контори не можуть працювати швидко, надійно та без шкоди для оточуючих. Тож хруніки з ангарою легко завалять цей проєкт.
Про стан "протонівського" обладнання, наявність досвіду роботи на Прогресі з кріогенними вафельними конструкціями годі й казати.
void_am: (Default)
Два года жизни пошли коту под хвост.
Я смотрел фотки, мерял заклепки на снесенных башнях бэтров, постил фоточки с бурятами на Т-72Б3, доказывая, что на Донбассе воюет именно российская армия - все без толку! Оппоненты с упорством пэктусанских полководцев твердили, что копии уставов российской армии в казармах, флаги и лик хуйла в кабинете командира ополченцев не является доказательством - флажки можно купить где угодно, а уставы сами преподаватели военкафедр пихают в интернет, чтобы молодые дубы рефератами не опозорили перед начальством их седые и еще не совсем головы. "Не может же быть", говорили они, "чтобы на ..-м году реформы российский майор через украинского провайдера скачивал боевые уставы и наставления с какого-то левого сайта!". И я заинтересовался: а как вообще различают российскую армию? Есть ли у нее какие-то особые признаки, по которым простой российский гражданин отличает, что вот это - его армия, а это - уже абрамсы в Химках и шуши укронацистского дизайна на улице Пестеля.

Результаты OSINT-разведки оказались ошеломляющими:



Вы видите намазюканное зубной пастой слово "РФ" или хотя бы "РАСИЯ"? Вот и я не вижу. Доказательств, что российская армия суще...
void_am: (Default)
Жена летчика, разгадывая кроссворд:
- Летательный аппарат тяжелее воздуха, 8 букв...
- Это, Наташенька, селезень - представляешь, до семи килограммов бывает!


Почитал я тут вице-боярина балабольно-оборонного приказа с сотнями самолетов для окупаемости - и вспомнил, как читал про министра авиапрома СССР и немного прифигел от бездн, все стало ясно. Человек сидел первым замом/министром с 41-го (только в 38-м вступил в ВКПб, пошел наверх наверняка после чисток), пока его в 77-м не вынесли вперед ногами. Какие порядки в авиапроме - если у министра Шахурина Володенька играл с микояновскими сыновьями в фюреров, можно представить, как они относились не к золотой молодежи. Сам Дементьев тоже губа не дура: сына пристроил в Буран, и отгрохал Ульяновский еропланный авиазаводик, ныне Авиастар - добрейшей души человек. Ну, а хуле: гостомельский заводик с выпуском русланов не справится (а потом их четверть выпустит), да и деньги не евойные - отчего б перед смертью не сделать подарок столице родной губернии?

Страшное поколение: голодное детство, нет ничего под рукой (из-за нищеты и запрета частной собственности), чтоб учиться им управлять - а как попрет в руки, так играют волостями да устраивают банкеты за государственный счет. Совсем как нынешние, которые пивасик с зенитом: за чегевару рузкелюдей Мозгового топят, в панцергенералов шпилятся на картах реальной страны, проблемы заливают триллионами шальных - даже не своих! - нефтебаксов. А потом от изобилия нефтебаксовых мыслителей бендеровские постики про лодочки опционально меморят-копипастят.

Но меня интересовал конкретно выбор между Ан-22А и Ил-76. Чего я только не прочитал...
Ан-22А тянет на 3 тысячи км 80 тонн, а Ил-76М - 40, с лишь на четверть большей скоростью. Причем сухой вес у них практически одинаков - т.е. примерно равная стоимость изготовления. Логично даже с учетом времени на рейс выбирать Ан-22, пусть даже у него много вызванных неопытностью недоделок - громадные обтекатели шасси (можно убирать по типу Ан-148), отсутствие реверса на ТВД (лишь флюгирование, появился только на Д-27), на десятилетие древняя электроника, множество огрехов из-за спешной гонки за основным логистическим результатом. Все эти огрехи можно было устранить и получить не просто более-менее сносную, а выгодную машину. И тем не менее, в 73-74 гг выбрали Ил-76 и штамповали только его до самого развала.

А причина проста: психологическая проекция. В детстве у меня, конечно, никакого интернета не было, только победные справочники формата "газета Известия о Ватерлоо" да вырезки из "Крыльев Родины". И там все время было про империалистические воздушные мосты, наводимые C-141 Starlifter. Вот Ил-76 - это советский Старлифтер и есть, тютелька в тютельку. Причем если Старлифтеров буржуи наштамповали только 300 штук, то советские антиимпериалисты-мостостроители аж тысячу - вот проекция так проекция. Да, я тоже долго думал, что тысяча - это опечатка, пока интеренетов не было.
А когда разница в количестве 15 раз - конечно, в эксплуатации может случиться все, что угодно.

Дело в том, что самолеты уровня Ан-22 в США были уже в конце 50-х - и из-за вызванных спешкой и неопытностью констркуктивно-технологических недостатков, а также секвестров бюджета были сменены на более новые и перспективные старлифтеры. Затея на то время не оправдалась - в переобжатые ради скорости и экономичности корпуса ничего толкового запихнуть было нельзя (поэтому был сменен широкофюзеляжной "рабочей лошадкой" C-17 Globemaster III), были проблемы с прочностными (ресурсными) запасами. А вскоре появился и C-5A.
У СССР всего этого не было - Ан-22 отставал от американских предшественников на десятилетие, Ил-76 на 15, Ан-124 - на 20 лет! А министр хотел все и сразу. Глупый Антонов пытался спорить, доказывать разумность своих конструкций - а ильюшинцы не рассуждали (сам Ильюшин из-за болезни Паркинсона отходил от дел).

950 Ил-76Т по оборачиваемости эквивалентны 950/2*1,25=590 Ан-22. Разница в стоимости парка самолетов при цене штуки 250 млн. в современных ценах составит 90 млрд долларов - это даже без урезания безумных желаний ВДВ. Ежегодно ташкентский завод делал самолетов на 13 млрд. долларовв современных ценах. И тут помирающий министр к этому стаду авиазаводов приклепывает еще один, для русланов... Пришло время собирать камни - выбирать, какой завод останется существовать.

void_am: (Default)
"Солдаты НАТО! Вас обманывают! Вы не миротворцы! Сложите оружие! Вы воюете на чужой территории. Своим вероломным нападением вы нарушили покой мирной страны. Вас настигнет справедливое возмездие и гнев народа, который еще не терпел поражения ни в одной войне. Бросайте оружие, перестаньте быть марионетками в руках ваших лидеров!"


Знов у фонтани багатостраждального Пскова насцуть.
void_am: (Default)
ну, вот, занялся альтернативным конструированием танчегов

Встретил как-то сообщение о том, как судоремзавод Звездочка судится с Росатомом по поводу оплаты за хранение утилизируемых реакторов с атомных подлолдок. Сначала держали лодочки на плаву, пока не распадутся короткие изотопы, затем по международному договору вырезали реакторные отсеки, которые надо было сразу отправлять на переплавку и захоронение. Но Росатом сделал круче: объявил, что пока перерабатывать не готов, и все это активное металлическое говно стало валяться на заводском дворе, вылеживаясь еще десятилетие, чтоб перерабатывать пришлось меньше. Завод, понятное дело, в ахуе от такого поворота - мало того, что рабочим дозу понемногу добавляет, так еще и место занимает: отсеков там от десятков подлодок. На работу по технологии бабок жалко, а вывезти баржей в Белое море и утопить с ней, как встарь - чотким пацанам ссыкотно. Народ-пидар мразь говно технолог, народ-бухгалтер, народ-левша, народ-исполним-обязательства-президента - будут по железяке выкидывать, чтоб не сильно заметно было..

Людишки - долбоебы, конечно, а мишек белых жалко. Посмотрел список проектов - да, старь, но попались и 949-е. Это такая дура - непонятно, зачем ее вообще строили.

Борьба с авианосцами потребовала применения тяжелых и дальнобойных крылатых ракет, могущих выстрелиться быстро и потому сформировать относительно плотную группу, имеющую шанс прорваться через ПВО. Предыдущие ракеты Аметист и Малахит размещались на строившихся в НижНовгороде подлодках проектов 670 и 670М; от проекта к проекту лодки тяжелели, их приходилось транспортировать на спецпонтонах на тысячу километров по рекам, после чего достраивать на верфи с нормальной глубиной акватории. В результате премии, а местами ордена и медали получали все - нижегородские строители, буксировщики, достройщики. А причина геморроя, иногда с радиационными авариями в миллионнике в густонаселенной части страны проста: заказчик имел дело не напрямую с заводом и минсудпромом, а через прокладку - ВПК ЦК КПСС и местный обком. А уговорить местного секретаря обкома (благодаря концентрации "жизненно важных" военных заводов имевшего относительно высокий вес) отдать немалую долю влияния - было делом крайне сложным, требовавшим практически военной операции (почему минобороны СССР не награждал за такие операции собственных генералов, дипломатов же награждали?). В результате и так из-за увеличившихся ракет набиравший вес эскиз подлодки был обязана стать супер-пупер, чтобы доказать свою невозможность постройки в речушке.
Мало постройки - ее проектирование забрали у горьковчан и передали их ленинградским конкурентам-рубиновцам. Конкурентам пришлось выцарапывать проект как у других лодочников (путем наращивания водоизмещения лодки), так и земляков-авианосников. Конечно, было бы проще и дешевле раздать каждому инженеру или сварщику верфи по паре тысяч рублей (директорам и академикам по сотне) - а уж потом искать желающих напрягаться делать проект... Но политэкономика буржуйского велфер-стейта была чужда стране советов, стахановски проебывавших одну конъюнктуру за другой.

Для рубиновцев тематика и фокусы крылатых ракет были вновинку, поэтому дело свелось к воспроизводству горьковской компоновки (ракет в боковых контейнерах) в циклопическом масштабе:



П-700 Гранит первоначально разрабатывались и для замены П5/500, поэтому их размеры подгонялись под существующие пусковые контейнеры надводных кораблей - ради, блять, экономии на спичках.

Вышло все наоборот. Специально утолщенная до усеченного конуса ракета головами ту не сильно изобретательных корабелов помещалась вне цилиндра прочного копуса, что привело к резкому уширению внешнего, обтекаемого легкого корпуса (пресловутый "батон"). Разница между подводным и надводным водоизмещением получалась гигантская, почти двойная - а ведь это масса, которую надо возить! А масса - это дорогая силовая установка, сидящая в прочном корпусе и увеличивающая его размер. Разумеется, это домино привело к циклопическим размерам корабля, циклопическим размерам эллинга для лодок (55-й цех Севмаша, долгое время бывшим самым высоким зданием в Европе, строился для них), циклопическим размерам кранов и лодочных пирсов. И феерическим ценам за всю эту хрень, начиная от удвоения сгоравшего урана до стоимости мегасооружений на северах. Но казнокрады всегда кормились на экстенсивных проектах -  стройке пирамид в египетской пустыне, автобанов в нищей на бензин нацистской Германии, чудом не рассыпающихся панелек времен загибания СССР, и снова автобанов к загибающимся нерентабельным ГДР-овским заводам на общенемецкие деньги.

Можно ли было поступить экономнее? Да, достаточно было убрать пусковые в прочный корпус, за рубку (как в конце концов и поступили на 885-м проекте). Лодка была бы не сложнее и опаснее, чем спроектированные тем же "Рубином" носители баллистических ракет 667-х проектов, и спокойно могла быть спроектирована на их базе. Более того, в носители "гранитов" можно было переоборудовать сами лодки проекта 667А. Они оснащались слабенькой недальнобойной Р-27, требовавшей для применения прорыв противолодочных рубежей, и потому в качестве гаранта ответного ядерного удара устарели. Проблема заключалась еще и в заключенном договоре ОСВ-1, ограничивавшем число пусковых баллистических ракет и побуждавшем переходить на более мощные Р-29 - переоборудование под которые всей серии (33 штуки), отходившей половину срока, было дорого и малоэффективно. Поэтому возобладал принцип "новая ракета - новая верфь и база флота", воплотившийся в 941-м проекте, а дорогостоящая серия 667А шла под нож и использовалась как опытовые.

Диаметр ракетной шахты Р-27 примерно 1,75-1,8 м. Диаметр Гранита с кольцом твердотопливных ускорителей 0,85 м, без него (и, возможно, с ужатием корпуса в зоне складного крыла) будет 0,7-0,75. Это даст место для размещения в шахте пары ракет с разделительной переборкой и зазором. Впрочем, даже если втупую всунуть одну пусковую Гранита в шахту, это будет выгодным решением (34 носителя с 16 ракетами против постройки новых 18 с 24 у каждой). Если же дословно выполнить требование ОСВ-1 и вырезать старую ракетную шахту (довольно затратная операция, которую все равно пришлось пройти), то проблема исчезает вовсе - можно ставить и 30, и больше пусковых. То есть такой носитель становится даже интереснее 949-го проекта, на котором, несмотря на циклопические размеры, нарастить еле-еле достаточный боекомплект было невозможно. Технология подготовки к пуску Р-27 и Гранита в силу жидкости топлива практически одинаковая, поэтому доработка этих систем была бы небольшая. Единственное, что пришлось бы доработать систему управления Гранита для обеспечения вертикального пуска, а также изменить БИУС  - не абы какая сложная проблема по сравнению с созданием нового.

С торпедным вооружением сложнее - по 533-мм калибру 667А не уступает 949-му ни по количеству пусковых, ни по боекомплекту, но для 650-мм место отсутствует. Впрочем, потребность в 650-мм калибре сомнительна - ПЛУР "Ветер" и торпеда 65-76 по массе и габаритам не сильно отличаются от "Гранита" и могут разместиться позади рубки. Смысла в торпеде 65-76, имея на борту мощные ПКР, я не вижу.

Шумность и средства обнаружения. С шумностью сложнее - лодка устаревшая; однако идеология применения в первую очередь крылатых ракет требовала целеуказания по спутниковым каналам связи вне зоны видимости своей гидроакустики и, соответственно, необходимости постоянного скрытного преследования. С обнаружением лучше - на опытовой лодке К-403 пр.667АК испытывался мощный ГАК МГК-540,  предназначенный для 949-х, прирост водоизмещения был небольшой (тонн 600-700), поэтому ценой снижения скорости на 0,5-1 узел можно получить современные возможности обнаружения и выбора маневрирования.
Скорость 27-28 узлов - на 5-6 узлов меньше, чем у цели или конкурента 949-го. Однако дальность полета ПКР (550 на большой высоте, 300-350 на малой) позволяет почти полностью перекрывать ширину Средиземного моря или океана между Гренландией и Исландией (а отчасти и Норвегией) - маневрирующие цели просто попадут в зону действия другого носителя (а их до 34 штук). Смысл гоняться на вдвое более тяжелом (и шумном, несмотря на меры) 949-м пытаясь взять авианосец на абордаж? Видимо, великим конструкторам и флотоводцам требовалось не оттеснить вражеские флоты от своих берегов (уже перенесших ядерные удары), а непременно их уничтожить. Кстати, на предназначенных для непосредственного сопровождения носителях КР проектов 670 и 670М посчитали достаточной скорость 25-24 узлов.

АПЛ с БР постройки конца 60-х-начала 70-х дожили практически до середины-конца 90-х, их вывод из эксплуатации был обусловлен больше некачественными договорными ограничениями, чем техническим состоянием. Следовательно, переоборудованные в противокорабельные (с комплексами Малахит, а позднее Гранит) лодки могли заменить 949-е практически на весь период службы, дав возможность продуманно строить новые корабли уже из новых материалов и по новым технологиям (вместо спешного близорукого затыкания дыр). Была бы достигнута высокая степень унификации обучения экипажей, способствовавшее безаварийности (а советский флот был тем еще винегретом). При необходимости вместо части ракетных шахт можно было бы установить более вместительную, чем на 949-х, всплывающую камеру (практически на весь экипаж). Это нематериальные преимущества.

Можно посчитать цену высокой скорости 949-х. Вдвое более тяжелая АПЛ имеет вдвое более мощную реакторную установку, главным образом определяющий цену постройки корабля. В современных ценах подлодка 949-го стоила бы порядка 3-х миллиардов долларов, 18-20 штук стоили бы 50-60 миллиардов в современных ценах. Также следует добавить цену 20 пирсов (с коммуникациями) - от 0,3 млрд. каждый (+6-10 млрд.). Стоимость 55-го цеха - это тоже несколько миллиардов. Плюс надо добавить цену ракет Р-27, производившихся для восполнения боекомплекта, несмотря на очевидное моральное устаревание модели. Их было выпущено 1800 штук при потребности в боекомплекте 544 штуки. При длительности хранения в 7-10 лет и запасе в полтора избыток ракет составил 1000 штук - при современной цене порядка 15-20 млн. за каждую выходит 15-20 млрд. (явно сказалась эйфория от успешности создания и непонимание ее стремительного и безнадежного устаревания в условиях гонки вооружений). Можно оценить и стоимость эксплуатации - порядка 35-40 млн. в год для лодки водоизмещения 667-го проекта и, соответственно, вдвое больше для 949-го (уран, ремонты): за 20 лет эксплуатации (при начале переоборудования с середины-конца 70-х) разница составит 12-15 млрд. Плюс можно добавить стоимость 8 лодок проекта 670М, менее мощных и становящихся просто ненужными - их цена не меньше миллиарда.
Итого разница между созданием 949-го составила около 100-110 млрд. долларов в современных ценах. Явно есть куда потратить - на станкостроение, например, или телевизоры каждому, или пенсию. И это только на крылатых ракетах.

Нихуево так наэкономил за 10 минут.
void_am: (Default)
А:
А зачем отдали Т-90 в Харьков, там все помалкивают чего с танком делали?
И если УВЗ делает Армату, то может лучше УВЗ самому сделать какую надо обувку?
Чтоб не наступать на старые гусеницы, другого шанса может и не быть.

Б:

1.А кто его отдавал? Россия не отдавала точно! Это какая-то подпольная и крайне незаконная сделка вроде как с Индией. По этой причине на Украине помалкивают, никак не комментируют и ничего не говорят по этому поводу. Человек, который не подумавши изначально брякнул про это - ему тот час заткнули рот. На ВИФе (а именно там была исходная инфа) он был вынужден удалить и свое сообщение и да же снес свою регистрацию. Ныне он туда вернулся, но уже под другим ником и естественно молчит. Дайте мне фото, где Т-90 уверенно опознается в Харькове, а в идеале еще и его серийный номер - я подниму такой вселенский скандал, что нарушителям лицензий и договорных обязательств мало не покажется.
2. А что, УВЗ делает "Армату" по своей инициативе как хочет? Там четкие и жесткие ТТЗ заказчика - ходить вправо - влево не моги! Но допустим КБ заложит новую гусеницу - кто ее делать то будет? В мелкосерийном производстве она же золотая окажется. Вообще давно уже УКБТМ разработал гусеницу, устраняющую имеющиеся проблемы - так называемая "с косым грунтозацепом" - чертеж 172.55.010сб-2, но ее никто не производит и не закупает. Отчего? Я не знаю!

YF-115

Jun. 26th, 2016 07:27 pm
void_am: (Default)
Трьохступінчатий CZ-7 літав, схоже, суто на двигунах південнівської розробки: YF-100/120 перших ступеней - РД-801. А от третя ступінь летіла на 4 YF-115 - форсованих РД-809К, можливо, зі збільшеним соплом. Такий собі компроміс по тязі між орбітальними RL-10 чи РД-0124 та розгінним РД-120.

Глянув дату створення статті у вікі - липень-2015. Південівці, звісно, за старою звичкою увесь цей час мовчали. І далі будуть мовчати.
void_am: (Default)
Натрапив на фотографію макета морського варіанта V-280 з виставки



Гелікоптери доволі швидко (десь наприкінці) навздогнали гвинтові літакі за потрібною потужністю на одиницю польотної маси (і, відповідно, витратами палива на масу). Але швидкість гелікоптерів через асімметрію руху лопатей жорсткіше обмежена аеродінамічною хвилевою кризою, тож швидкості польоту гвинтових літаків у пару разів більша - а, відповідно, і краща економічність на кілометр траекторіі. Через це гелікоптери майже відсутні на регулярних коммерційних маршрутах і майже цілком належать або державним службам, або нафтовидобувним компаніям.

Міноборони США вже давно цікавиться шляхами підвищення скорості та економічності гелікоптерів - їх можливостей не вистачало ще за часів в'єтнамської війни (географія та клімат там взагалі були найбільшими загрозами для антагоністів). Пошуки сконцентрувалися навколо конвертопланів та комбінованих вертольотів. Сьогодні рівень техніки вже дозволяє прийняти їх у масову експлуатацію, тож у найбільш чисельному десятитонному класі розглядаються конвертоплан V-280 Valor та менш популярний гібрид JMR. Кожен з конкурентів має свої переваги та недоліки: негласний фаворит конвертоплан має вищу швидкість, економність та вантажопідйомність; гібрид обіцяє більш традиційну схему керування (застосована на конвертоплані V-22 доволі невдала) та менші габарити, більш пристосовані для морського базування (Велор створювався як максимально спрощений зменшений V-22, і на суходольному у першу чергу варіанті вирішили на складувати крило - що катастрофічно збільшило габарити). Судячи з малюнка, варіант компактифікаціі без складних технологічних змін був знайдений (особливо вдале оперення та можливість встановлення задньої рампи, що з часом можуть перейти на суходольний). Американські вимоги до компактифікаціі морських машин взагалі дуже жорсткі


головним чином, через умови базування на старих есмінціях/фрегатах - через невдалу уніфікацію це відобразилося і на UH-60.
Проект суходольного V-280 повторює цю помилку - хоча вочевидь сучасний гвинтокрил потребує більш місткий корпус (хоча б й ціною втрати 10% швидкості та паливної економіі). На десантних кораблях та авіаносцях, розрахованих на використання важких гелікоптерів та винищувачів, місця достатньо - проблеми виникають з базуванням на Берках. Чому так складно збільшити двері ангара (чи навіть підняти йому дах, який не несе навантаження та не загороджує кути обстрілу) - незрозуміло. Але якщо Пентагон схаменеться і мінімізує суспільні витрати - поширення Велора буде стримким.

Хоча й обмеженим. Папірцево цікавилися конвертопланами багато хто, але ризикували фінансами при створенні експериментальних машин лише організаціі США. Аугусто-уестлендський AW-609 створювався разом з Беллом, і наврядчи той щедро ділився ноу-хау з можливим конкурентом.
Радянські розробники теж намагалися експериментувати, але не знайшли підтримки в урядовців: пріорітет віддавався покращенню гелікоптерів, можливостей яких вистачало для щільних бойових порядків ядерної війни у Європі. Коли почали замислюватися над відстанями азіатських ТВД, грошей вже стало не вистачати. Авіаційне керівництво СРСР відправило під сукно навіть копійчаний надлегкий літак Болдирєва під приводом екологічних міркувань (насправді - бюджетних). Сучасним конструкторам не вистачить не тількі грошей чи можливостей виробництва, але й головним чином часу.
Доречі, коли я написав в себе, що російські урядовці й конструктори заглядаюсть в рота американцям, над цим іржала кодла іскандерів-сирнашів на чолі з бовдуром-пітерастом. Російським конструкторам, яким доручено зібрати хоча б JMR-опдібний гібрид на базі Мі-24 у строки "дайош пятілєтку в трі дня" на залишки грошей від закупівель музичних інструментів - чомусь не смішно.

Зрозуміло, що в таких умовах США не будуть поспішати ділитися з іншими країнами технологіями конвертоплана (скоріш за все й торгувати ними будуть лише з ближчим колом союзників). Проблемою є не самі розрахунки чи креслення, а необхідність коштовного розгортання виробництва досить високотехнологічних матеріалів та агрегатів. Щедрий великий заказ Пентагона дасть змогу мінімізувати витрати на запуск серіі і відкриє шлях на цивільний ринок. Белл обіцяє, що Велор буде дорожча за Блекхока на 10-15% - цілком йомвірни числа (ті ж блекхоки дорожчі за Мі-17 тільки через найсучасне навігаційно-пілотажне обладнання). Таке перевищення ціни компенсується економією на пальному - тож якщо вартість запчастин буде ненабагато більша, велори фактично витіснять блекхоків.
Початковими планами досягнення готовності перших велорів (або JMR) передбачалося аж у 2030-х: наприкінці 90-х-початку 00-х значна частина авіапарку Пентагона була переозброєна на нові модифікаціі блекхоків з великим ресурсом. Але війни останнього десятиріччя з масовим використанням гелікоптерів призвели до катастрофічної втрати їхнього ресурсу і потребували розпочати заміну вже зараз. Тож для Пентагона є сенс обмежити закупівлі перевірених блекхоків і сконцентрувати сили на швидкому доведенні та запуску у виробництво ненабагато дорожчого Велора.

Неамериканський світ відчує технологічну революцію переважно під час стихийних лих: останній великий землетрус у Непалі засвідчив, що чимало країн готово поділитися з постраждалими гуманітарною допомогою та засобами відновлення інфраструктури - але їх важко та дорого діставити на останню милю, від важких вантажних літаків до місця самої негоди. Перекидання та збирання транспортних гелікоптерів - вкрай дорогий та тривалий процес, а парашутних платформ не вистачить навіть на одне невелике лихо. Конвертоплани зможуть вирішити значну частку цієї проблеми.

Крім того, в велорів може з'явитися ще одна внутрішноамериканська ніша використання, пов'язана з впровадженням надшвидкісних потягів Hyperloop. У економічному сенсі у США домінуюють дві гигантські агломераціі, розташовані уздовж узбереж океанів. Нерідко їм дешевше і простіше мати логістичні стосунки з узбережжями інших країн (Китаю, Японіі, ЄС, Мексики), ніж одна з одною. До того ж західна тихоокеанська агломерація через роздрібненість Скелястими горами має гіршу внутрішню логістичну зв'язаність. Спочатку вирішити внутрішню проблему повинна була пришвидшена залізна дорога, потім - високошвидкісна, потім - маглев; зараз у якості перспективної розглядається Гіперлуп.
Очікується невелика вартість системи: кілометр звичайної залізниці коштує 0,5-1 мегабакс, швидкісної - 3, маглева - 100 (!, як підземного метро), отже очікувана вартість гіперлупа порядка 10 мегабаксів/кілометр. Тож це буде не просто найдешевший регіональний транспорт - з такими цінами стає можливим побудування трансконтінентального гіперлупа, що майже повністю замінить авіарейси між агломераціями. Але в такої системи є недолік: якщо літак може розвернутись і прилетіти у будь-яке місто (з аеродромом, звісно), то Гіперлуп такої можливості не має. Тож доведеться мати мережу невеликих літаків для регіональної доставки. (У Європі ця проблема не так гостра - відстані невеликі, можна використати автівки).

Наскільки реалістичен Гіперлуп? Нажаль, у пресі технічних подробиць обмаль, а існуючи нерідко протирічать один одному. Прототипів, на відміну від Фолкона чи електромобілів, теж бракує. Тож довелося продумати своє бачення цієї технологіі.

Звичайний потяг має статичний зв'язок зі своєю середою руху - рейковою колією - через колісний візок. Підвищені швидкості руху потребували більшої пружності та стйкості матеріала візка, доки не наштовхнулися на перешкоду з фізичних властивостей металів. Іншою стороною обмеження стала неможливість перевозки швидкісною залізницею великих обсягів звичайних вантажів - вугля, метала, контейнерів - що різко обмежило рентабельність. Наступним кроком у пришвидшені стала заміна металевого візка на більш гнучке магнітне поле. Нажаль, це потребувало великої кількості вкрай дорогого обладнання, великих витрат електроенергіі і обмежило пересування людей з металевими імплантантами або кардіостимуляторами.

Зрозуміла ідея спейсовців трохи знизити витрати енергіі на аеродинамічне тертя, проклавши дорожне середовище всередині труби зі зниженим тиском повітря. Потім виникла ідея: а навіщо взагалі потрібне магнітне поле у якості підтримуючої середи, якщо навколо є повітря з майже контрольованими властивостями? Стандартний 20-футовий контейнер має вагу приблизно 15 тонн, і у горизонтальному стані створює на опору тиск приблизно 0,1 атмосфери - цю різницю можна створити між дном та дахом вагона перерозподілом зустрічного повітря (наприклад, профілюванням носа). Таким чином вимальовується летючий у трубі зі зниженою щільністю повітря (наприклад не більше 0,4-0,6 атмосфери заради безпеки - така ж на висоті 7-10 км) екраноплан, рухомий магнітним полем. Вивчення малюнків Гіперлупа показало, що розробникі дійсно замислилися над транспортуванням вантажів, і для цього вирішили використовувати ефект аеродинамічного екрана. Але в їхньому проекті рух підтримується, вочевидь, не постійно: скоріш, у цьому просто немає потреби - витрати на тертя невеликі, і на відміну від маглева, магнітні "катапульти" достатньо встановити на нечисленні ділянки прискорення, зекономивши на найбільш коштовному обладнанні (труби, вакуум - не так дорого).

Деякі оцінки, наскількі реалістична вартість Гіперлупа. Для оцінки вартості катапульти узят електромагнітний EMALS (розгін 40 тонн до швидкості 75 м/с на 100 метрах, вартість 100 мегабаксів). Тобто задля розгону до швидкості 550 км/год (150 м/с) потрібно 4 EMALS-а (довжиною 0,4 км). Якщо аеродінамічна якість капсули Гіперлупа дорівнює 15, то можна вважати, що гальмівне прискорення у 15 разів менше прискорення свободного падіння і діє постійно (взагалі сила опору буде зменшуватися зі швидкістю). Тоді дальність пльоту у трубі становить 150^2/(2*10/15)=17 км, середня вартість обладнання становить 23 мільйона на кілометр. Тобто здешевшуючи катапульту, збільшуючи якість капсули, досить ймовірно досягти вартості 10 мегабакс/км.

Звісно, в проекта є труднощі - використання на капсулах магнітів з рідких та дорогих ніобієвих сплавів (що неприємно для вантажоперевізок). Забезпечення тискової безпеки у капсулах - наприклад, під час аварійної зупинки (керуючий апаратурі доведеться швидко піднімати тиск у трубі, інакше пасажири загинуть). Складною проблемою буде створення шляхових вузлів - залізничні стрілчасті переводи досить прості, конструкція ж для корекціі напряму польота капсули зі швидкістю 100 м/с є вкрай нетривіальною. Також непростою проблемою будуть криві ділянкі шляху, яких вистачить у тихоокеанській агломераціі. Величезною проблемою стануть відірвані елементи з попередніх капсул - як це сталося  у останній катастрофі Конкорда; ймовірно, у конструкціі труб з'являться спеціальні кармани для уламків та пилу. Дещо незрозумілий дизайн Гіперлупа з гладкою капсулою та трубами з карманами-шпангоутами всередині - думається, гладка внутрішня труба (з невеликими карманами) та гребенями й іншими аеродінамічними поверхнями на капсулі більш безпечні з точки зору амортизаціі ударів та неточності керування.

Втім одна річ не лізе у мій бюрократичний мозок - чому вимоги до цього літаючого у суходольній вакуумованій трубі екраноплана мають регулюватися Міжнародною морською організацією?

Profile

void_am: (Default)
void_am

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819 2021 22
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 06:46 pm
Powered by Dreamwidth Studios