Загалом дуже непогана для піхотинця стаття - в цілому вірна, швидко описує стан речей.
Коротенько можна додати такі зауваження:

1) вертолітний парк страждає від браку авіазапчастин - старі за рахунок канібалізму, нові за рахунок косметичного ремонту старих;
2) парк БМП та БТР страждає від бюджетності ремонту - справність техніки більше паперова, аніж реальна (і це вже помітно по техніці кадровиків на Донбасі, в місцевих формуваннях ще більший жах), з банкротством керуючого ними УВЗ та приходом Чемезова у галузь вона впаде ще більше;
3) реінкарнація Т-80БВ сталася через потребу досягнення 70% відсотків нової техніки, але зараз з грошима туго, тож буде проста прицільно-динамічна модернізація 72-х (за моїми оцінками, б-шек ще доволі багато);
4) парк бойових літаків (особливо у винищувальній авіаціі) страждає від різнокомплектності через хронічне імпортозаміщення. Враховуючи те, що більшість запчастин йде на експорт з подальшим освоєнням коштів прокладками, нестача запчастин ще суттєвіша, тож боєздатність нових машин знаходиться на рівні 50%, а старі стоять на землі;
5) Точка-У вже не є основним ОТРК. Наскількі мені відомо, чимала частина ракет відносилася до першої Точки (у той час як українські війсьа їх вже позбулися), через випадки детонаціі їх відправили на утилізацію ще у 2015 році. Близько 100 Точок-У вистріляли на Донбасі та у Сиріі, тож зараз існує близько 100-150 ракет. Прівняно зі 160-190 Іскандерами це значно менше. Дивним рішенням є концентрація швидко застаріваючих ракет і нових Іскандерів у південних бригадах - розрахунки не можуть бути двостаночниками, це ненормально.
Крім того, швидко впав коефіціент запасу ракет на кожну нову бригаду - якщо раніше він був близько 1,5-1,8, то зараз такі дані не публікуються: вочевидь, на оснащення нових частин пішли запаси вже існуючих, а чи вистачає і їх - невідомо. Це пов'язано з тим, що і Іскандери, і Ярси виготовляються на одному й тому Воткінському заводі - а стратегічні ракети у плані мають вищий пріоритет.