Від зуавів до Майдану

http://volyntimes.com.ua/news/920

Вихри враждебные веют над нами, темные силы нас злобно гнетут, в бой роковой мы вступили с врагами, нас еще судьбы безвестные ждут». Ця знаменита і грізна пісня з фільму-вистави «Оптимістична трагедія», яку співали матроси-анархісти, і досі викликає трепетний резонанс - крізь призму останніх подій Майдану. Її українську версію ми почули нещодавно у виконанні Тараса Компаніченка та Хореї Козацької в захопленому будинку КМДА .

Знаменита «Варшав'янка», що стала справжнім гімном багатьох революцій, є прототипом іншої знаменитої пісні - «Маршу зуавів», написаної на вірші польського літератора Володимира Вольського (пол. Włodzimierz Wolski, (1824-1882.) Присвячена вона загонам сміливців-смертників із незвичною назвою "Зуави смерті" ("Żuawy śmierci"), які були створені під час польського повстання 1863 року в місті Ойцові французьким офіцером Франсуа де Рошбрюном (François Rochenbrune).

Назва «зуави» походить ​​від берберського племені Зуауі, уродженці якого стали першими «тубільними» військами французьких колоніальних полків, сформованих у 1831-му році з мешканців Північної Африки. Після того, як мусульмани-бербери відділилися в окреме формування - Алжирські стрілки, ряди «зуавів» поповнювали винятково французи–католики, яких відбирали за контрактом з міських низів і бідних селян. Для останніх служба була єдиним способом забезпечення відносно гідного існування. Від алжирських попередників французькі зуави зберегли тільки назву й специфічну уніформу, яка стала їх невід’ємним атрибутом.

Можна провести ментальні паралелі, що пов'язують підрозділи зуавів із нашими - з Січі і Гуляй поля, які теж навіювали дикий страх ворогам своїм непереборним волелюбством. Легкі піхотинці в незвичайній яскравій уніформі з широкими «козацькими» яскравими шароварами були безстрашні на полі бою - тому їх і “кидали” в саме пекло баталій, а їхні божевільні витівки в мирний час породили справжню моду на зуавів в різних країнах. Мали вони неабияку популярність і в сусідній Польщі, де польським «Зуавам смерті» присвятили знамениту пісню.

Тут вони дійсно отримали славу справжніх смертників і їхній перший бій, що відбувся 17 лютого 1863 р., а також тодішній склад загонів дуже схожий на студентський бій під Крутами в січні 1918 р.. Загін теж був добровольчим - до нього входило багато студентів Ягеллонського університету - і загинув він практично повністю в самогубній багнетній атаці на російські позиції, які, за іронією долі, розташовувалися на кладовищі. Зі 150 бійців живими залишилися менше 20, в тому числі сам командир, який, добравшись до Кракова, сформував батальйон із 400 осіб і через місяць здійснив тріумфальний реванш. 17 березня «Зуави смерті» розкидали російських драгунів в битві під Хробжем і, підтверджуючи свою назву смертників, наступного дня, відбивши атаку під Гроховиськами, дивом вирвалися з російського оточення. Хоча після цього «зуави смерті» перестали формально існувати, а Рошабюрон виїхав до Франції. Останніх бійців-«зуавів» перебили як повстанців - 5 травня 1863 р..

«Марш, марш, жуави, на бій кривавий, святий і правий!» - співали бійці в чорних уніформах з білим хрестом, прямуючи до поля битви. «Марш, жуави, марш!" - співали поляки. І пісня ця швидко стала надбанням усього польського народу. В історії вона відома саме як "Марш зуавів". Пізніші революційні події внесли в її текст свої корективи. У 1879 році Вацлав Свєнціцький (пол. Wacław Święcicki), який відбував термін за соціалістичну діяльність у Варшавській цитаделі, написав пісню на її мотив. Текст у 1883 році був опублікований в нелегальному польському журналі «Proletariat». Назва «Warszawianka» закріпилася вже після варшавської першотравневої демонстрації 1905 року. А автором відомого російського тексту «Варшав'янки» вважається Гліб Максиміліанович Кржижановський (1872-1959), який написав його в Бутирській в'язниці в 1897 році.

Існує багато перекладів й іншими мовами. Зокрема, у 1902 в перекладі на грузинську брав участь видатний революціонер Ладо Кецховелі. Масово пісня розійшлася вже під час буремних подій 1905 року. Зважаючи на свою енергетику і революційність, вона стала справжнім гімном активного опозиційного руху і досі абсолютно не втратила свою актуальність. Тож нинішня її українська прем’єра в акустичному виконанні гурту «Хорея Козацька», яка відбулася 22 грудня, в час революційного Майдану в Києві, у приміщенні захопленої КМДА - цілком закономірна. Її потужна енергетика і досі ладна піднімати дух волелюбства, спонукаючи до дії.

МФТИ (адресное)

Пауль, я не могу запретить вам пиздострадать за русских от тайги до британских морей, но после "правыйсекторприехалводессужечьрусских" вынужден вас просить отфрендить - вам у меня читать меня совершенно нечего. Лучше изучайте арийскую физику для асоксов по Первому каналу.

А коктейли - 1) для плохонького смешивания масла и бензина достаточно минут 15; 2) на затычки не годится синтетика: 3) тряпки и бензин можно найти в лагере противника. Это так, если вам фоток и мозгов не хватило.

я так ждал этого четыре месяца назад

На востоке Украины воюют бойцы «Беркута» с Майдана

http://www.trust.ua/news/94611-na-vostoke-ukrainy-voyuyut-bojcy-berkuta-s-majdana.html

Где боевые пидорасы вроде Рожина с криками "Слава Беркуту!!"? Почему спит Киселев (а, главное, с кем)? Чем занято НТВ? Почему не трубит МатушкаЪ?


Не, возмущение, конечно, чисто техническое - беркутня с сбушниками там не сделает местным ничего хорошего, а те, кричавшие про беркутов уже все давно забыли. Но, по-моему, есть разница между тамошними федералистами с их чисто региональным патриотизмом - не могущими даже сформулировать причины своего недовольства событиями в Украине (а это будет крайне важно) - и майдановцами. Там многие дни жалели вв-шников (не всегда оправданно, кстати), полагая их одураченными начальством - ведь не могут люди из народа противостоять народу! (Беркутню народом не считали). А вот донецкие федералосепаратисты (которые хотят президентом сразу двух - Федоровича и Солнцеликого) всех приехавших силовиков по умолчанию считают врагами, косвенно подтверждая мнение, что вся Украина должна пойти на золотые батоны.

Вообще не могу очередной раз пнуть всех дебилов, видевших в событиях на Востоке экономико-социальный конфликт. Там, в отличие от социальных требований майдана, господствует чистый зоологический национализм, заботливо взращенный партией регионов из остатков советского имперского нацизма. На западе страны люди идеологически и политически богаче, разнообразнее (дисперсия); в краю терриконов, где есть неиллюзорные, в буквальном смысле хозяева жизни целых городов и даже Ахметов, вся политика (и заодно культура) выжжена за ненадобностью, альтернативности там намного меньше. Поэтому рядовые люди с Майдана чаще всего могли обосновать свои мотивы, а идейные антимайдановцы - не могут.

мнение дидывевала

Оригинал взят у nadkin_muzh в Про Одессу

Покойный дед моей жены Василий Корнеевич Григорьев заканчивал войну в Эстонии.
Его подразделение моталось без сна и продыху по этой Эстонии, ибо:
Отступающие эсесманы и эстонские нацики "баловались" напоследок, сгоняя мирных эстонских хуторян в сараи вместе с домашней скотиной, запирали и поджигали. Был бы тогда интернет - выкладывали бы и ставили бы лайки, пидоры.
Наши спасали. Когда успевали.(((
Сослуживец деда Василия, москвич, не имевший опыта обращения с домашней скотиной, на одной из операций погиб. Сбил замок на воротах, но не сообразил, что надо отскочить в сторону. Вырвавшаяся из огня обезумевшая скотина затоптала его насмерть.
Не очень расторопных отступавших эсесманов и эстонских наци наши в плен не брали. Почему-то.
И я понимаю, почему.

--------------

- Можно ли стрелять в мирных людей?
- Конечно можно, ведь они потом придут и в отместку сожгут нас - а так делают только фашисты!

Вот за судьбу борьбы с кургинизмом в России я абсолютно спокоен, если им противостоят такие мощные бойцы.


И еще понравилось, из лингвистического кампфа:

Вiдсоткi - это, надо понимать - проценты?
Это из новейшего?
Чем пришлось не по нраву латинское "из ста"?