void_am: кот Шредингера (Default)
Гришенька сделал глупость, теперь в мой дневничок падают "старушки", пишущие такое:

Да ладно, "наиболее адекватный". Те же Стзозо, Арбуз, Тайлер
куда адекватнее и вообще, приличнее.

Или под "их публикой" подразумеваются исключительно законченные неадекваты? Ну, тогда, может, и да, но где провести границу между адекватными и неадекватными пользователями, как вычислить самого адекватного среди неадекватов, и имеет ли такая задача хоть какой-то практический смысл?
Это, наверное, приличные и замечательные люди, приятные в общении - особенно гнилой Арбуз с клавиатурным пацифистом Тайлером. Однако они не были готовы сдохнуть на майдане, а про Арбуза вообще неизвестно, был ли он там.
Более лучшие авторитеты у советчика, хи-хи-хи. Хотя, да, меня лучше не читать.

Но вот про адекватность от эксперта по "ускоренной и беспрепятственной утилизации украинской и российской инфраструктур" в интересах западных элит - это он хорошо загнул, я оценил.

Всемогутній Макаронний Монстре! Будь ласка, дай мені загинути неадекватом у цій божевільні.
void_am: кот Шредингера (Default)


Don Lugano brothers brazza brazzers
void_am: кот Шредингера (Default)
Трудно быть в Россиюшке писателем, когда норму уже едят все... Приходится помогать писать более лучшее произведения:

Миасцы предлагают встать вдоль дорог, по которым, возможно, поедет президентский кортеж с плакатами «В городе полный беспредел». А на поляне рядом с ГРЦ имени Макеева — выложить автомобилями и телами жителей лозунги «Путин — спаси нас», «Путин — наш президент!», «ВВП — помогите нам!» или хотя бы слово «SOS».

http://www.rosbalt.ru/russia/2016/12/02/1572522.html
А сверху над ГРЦ имени Макеева на вертолете летает голова Бронного приказа тысячник Димитрий "Ганфайтер" Рогозин с иконой

и трубит "Сатана спасет вас!".

Шахтеры Оренбургской Народной Республики запускают "Сатану", и та с шоканьем и гэканьем перекладывает автомобили и тела жителей трезубцем.

Занавес.
void_am: кот Шредингера (Default)
Декілька тижнів тому довелося весь день працювати руками перед компом, тож вдалося подивитись (заради чистки диска колись рекомендований) цей міні-серіал. Російськомовні перкладачі чомусь назвали "Одної ночі" - на мій погляд, у бідних прийменниками слов'янських мовах більш доречним було б "Та ніч". Взагалі у діалогах можна почути чимало дивуючих стилістичною неточністю перекладів.
Сюжет доволі передбачуваний, і як на мене, занадто розтягнутий (8 серій замість 6): студент-ботан їде на вечірку сокурсників на таксі батька, але по дорозі зустрічає дівчину, яку після гарно проведенного часу знаходить мертвою у ліжку - і потрапляє до лап поліціі... А от далі починаються дива: лойери заради врятування клієнта бігають уночі по вулицям з арматурою і працюють у кредит, поліцейські шукають справжнього вбивцю, у в'язниці старші зеки допомагають стати своїм (де ж ще знайти стільки філантропів, аніж у в'язниці?..)... Те, що перші дві серіі наглядачки одні красиві або просто пропорційні негритянки - дуже великий косяк; я дуже радий за уподобання режисера, але такого у житті не буває. Лише у третій серіі з'являється масовка "Ось стою я, звичайна афроамериканська жінка, лишень поглядом вгамовую гвалтівників та душогубів...".
Взагалі із расами там смішно - я вже й це почав погано розрізняти (якщо колись вмів), але чіпляє це продюсерування Моффета. Друга адвокатеса влюбляється у звинуваченого - що логічно, бо за сюжетом вони панджабці (пакистанський мусульманин, індійська індуска). Але адвокатесу грає тамілка; мати - індійка, батька - іранський іранець з металургійною освітою... А компаньон батька по водійській ліцензіі (250 кілобаксів на рік з машини - безсоромний грабунок...) з типово європейською зовнішністю насправді є палестинським арабом.
І так, особисто мене чіпляє, що на суді повідомляють про навчання у бізнес-коледжі, хоча на початку першої серіі викладач читає теорію поля.

Але фільм в цілому високоякісний, написаний та знятий людьми, що люблять та знають свою справу, і дивитись його треба не заради сюжета.
Проблема виникає у фіналі, коли головний герой стоїть на березі річки, дивиться на воду та згадує загиблу. Одразу виникають питання - чим це закінчиться, і що взагалі я дивився? Це такий голівудський хеппіенд?

Працював руками, а голова постійно думала про себе: чому колись у одному юному закоханні через ревнощі я створив огидну сцену (яку довго обдумував) - а сьогодні від улюбленої людини я прошу лише повідомити про немилість у випадку такого... І я зрозумів, що просто дуже довго не мав дома (і не маю зараз). Дім - не тількі як місце, де не доводиться відпочівати чи приймати їжу, а хочеться - дома у значенні умов роботи, колективу, навколишньої середи тощо.
В універі (та й у школі) я сподівався, що стану науковцем та серед таких самих буду гинути (що ще можна уло очікувати від зарплатні украінського науковці?) - але більш-менш щасливим. Повна байдужість співтовариства на захисті до результатів взагалі непоганої роботи була шоком.
Чи коли працював у банку з використанням логинів sa - то теж була спроба побудова дома (навіть з облаштуванням проводки і комп'ютера - хто працівав там, згодиться). Сотні лише працівників були задоволені результатами, доки не дізналися про методи. Коли ставлення з нейтрально-дружелюбного перетворюється на панічно-вороже - нащо мені облаштовувати таке середовище?
Бригадирство у ливарці пластмас теж було спробою створити куточок відносно безпечної (невдало, 1 людина вибила меніск на коліні, підсковзнувшись на просипаних через необережність гранулах), більш-менш рівнотяжкої та сприятливої для новачків роботи. Байдуже недолуге керівництво вимагало протилежного - і нарешті залишилося не тільки без мене, але й без інших працівників.
Навіть коли я вийшов на майдан - це була спроба навести лад у своєму середовищі, трохи ширше за хату чи роботу. Це не просто викликало непорозуміння - чимало йолупів забажало знищення мене, моєї оселі, середовища мого існування у всіх можливих проявах. І про війну - хто правий, а хто ні - я писав з погляду знищення середовища. Так воно й сталося, навіть перевершивши всі мої песимістичні прогнози.
Хворе ставлення до середовища - жахлива суспільна хвороба, й не тількі пострадянська. Півроку тому вирішив почистити напіврозбитий плафон у ліфті від закинутого в нього сміття, і зіткнувся із сусідом. Сусід (молодий хлопець) дивився на мене з таким осудом, ніби я не чистив плафон, а срав у нього. Немає слів.

Відсутність дома призвела до того, що я нервово ставлюся до вторгнення у свої тимчасові зони комфорту - наприклад, блог. Особливо нервують люди, що діють методами недовійни, намагаються знищити моє почуття спокою: вони просто не замислюються, що коли я за 45-50 секунд обрізав облой з каністри (навіть з феншуйним зняттям фаски з горлечка) - за скільки секунд я влаштую криваву лазню? Хоча є й зворотній ефект: я не хочу пускати дорогих мені людей до небезпечних сторон своєї особистості.

Отже, наявність дому є дуже важливою для поведінки людей. А що ми бачимо в персонажа Різа Ахмеда? На березі річки він згадує загиблу - бо вона є уособленням нового життя для нього, з новими можливостями та почуттями (те саме the nught of ...). Будинок зі своїми консервативними батьками він просто ненавидить - інакше не біг би з нього на вечірку, фактично вкравши машину. Нажаль, отримавши свободу вибору, він легше акліматизується у в'язниці із вбивцями, ніж у рідному домі. Чи зможе він налагодити стосунки іншою своєю коханою, не розібравшись з почуттями до попередньої? Я з песимізмом дивлюся на майбутнє персонажа: халепи після бігства були майже неминучі, і одна з них (загибель дівчини) сталася.
void_am: кот Шредингера (Default)


Хеллоуин, а она губки надувает
void_am: кот Шредингера (Default)



Я бы тоже долго могилу искал - склеротик несчастный.

Смішно, як серце зупиняється, мов думає - битися йому чи ні? А потім згадує, що треба прийти додому, написати якийсь дуркуватий коментар і б'ється далі.

Вспомнил, как обрабатывал служебки Таобанка, нихера не зная грузинского языка и не имея ни словарей, ни интернета под рукой (это только у ЦЭБа и особо заслуженных, блин, сотрудников) - сначала походом в кафе выписал транскрипцию буковок, чтобы проверять хотя бы данные, потом учился переводить типовой текст записок (и в конце правил инструкцию). Кино. Весело.

UPD. Могилу Суліко шукає хор народної поліціі КНР. Довго думав.
void_am: кот Шредингера (Default)
Академия Генштаба Раисси (треники и жилетки) обличает пендосские штаты в наущении цветных революций (интересно, 13/14 - какой цвет?):

Так, например, директор Института стратегических исследований и прогнозов РУДН Игорь Филимонов рассказал, что ощущает нити, которые тянутся к вузовской общественности в российских регионах.

"Здесь ни для кого не будет секретом сравнение с печальным, трагически известным киевским Майданом, 80% которого обязано своим возникновением профессорско-преподавательским составам киевских вузов", - объяснил эксперт.

http://www.bbc.com/russian/vert-fut-37302945


Игорь Филимонов, конечно, мразь отборнейшая, но из-за него майдан не случится.
void_am: кот Шредингера (Default)
1) Жители села Кирилловка Якимовского района Азовской области решили установить памятник Путину.

2) По ночам на улицах Москвы шныряли "воронки" ГПУ...

20160806

Aug. 6th, 2016 07:40 am
void_am: кот Шредингера (Default)
Criminal (2016), Билет в один конец (2012), в меньшей степени Les Revenantes (2004) - сюжет говно, но как коллекция бытющих в обществе стереотипов...

И во втором создатели это даже сознают.
void_am: кот Шредингера (Default)
ic.pics.livejournal.com-bell_mess-55473262-536580-536580_original

Теперь, наверное, я видел все.

Какой-то кент на Реддите выдал комментарий - Russian paratroopers defy anti-gay laws while celebrating the "paratroopers day" (VDV day). Именно "defy", дадада.
Проще уж заподозрить в чтении википедии.
void_am: кот Шредингера (Default)
Виявляється, в нашій степовій області є водоспадик (і навіть не один)





І там насрав чийсь вася із Сургута, як жеж без нього.
void_am: кот Шредингера (смайл)
Приходится разъяснять тонкости: существует четыре вида массы —

пассивная инертная и пассивная гравитационная, активная инертная и активная гравитационная.


www.geekpro.es-wp-content-uploads-2011-05-The-big-shave

Причина появления кракозябры, как обычно, в отношении к гравитации как к обычному материальному полю. Однако в ОТО это не так: гравитация возникает не при взаимодействии "зарядов", а в результате взаимодействия с 4-пространством. Т.н. ньютоновская теория гравитации с ее энергией - лишь способ понимания этого взаимодействия. Локально (не геодезической траектории) гравитацию можно "выключить" выбором системы отсчета, что проблематично при материальном поле. Именно пространство имеет в ОТО характер поля, а не некая гравитация. Поэтому представлять, что происходит излучение волн, уносящих энергию в пространство, как это было в тепловой смерти Вселенной - это неправильно.

20160722

Jul. 30th, 2016 04:24 am
void_am: кот Шредингера (Default)
Пережив на ногах цей стрибок на двадцять градусів, ледь не йобнувся.
Такий стрибок, але навесні був не кращий. "Щоб ти жив у епоху змін, і не тількі політичних".

Коли будинковий концентратор зходить з розуму та вимагає статичного айпі - першим чином думаєш, що це срані київстарівскі сраколизи виконюють закон Ярової, мій боже.

У неділю дивився у ТСН тиждень сюжет з людьми (ніби на босфорському мості): йдуть-йдуть, починаються постріли, а люди лягають на землю й без зупинок повзуть. Журналістка повідомляє, що це прибічники Ердогана йдуть захоплювати мост та арештовувати солдатів. Хоч й знав, що так буде, з відчаєм відчув, що секта свідків лазячих на рушниці вже не така й численна: багато хто загинув, а я от, нажаль, затримався. І більшість просто не розуміє, що усіляки спецслужбовці, солдати навчені зупинятися і зважувати ризики, оцінювати можливість застосування зброї - а от дейнекам немає заради чого: вимикнули самозбереження і пішли у свою останню атаку, яка потім буде маритися у кошмарах. Де на думку тої офісної дурепи прибічники Ердогана могли навчитися такій поведінці - невідомо, а от де неї навчилися антіердоганівці - я чудово уявляю. Чим армія їх допекла - складне, не повністю зрозуміле питання, але факт.

Побачив фотку із збитими до купи солдатами, яких лупцюють ременем, і згадав, як отримав помилкового стусана під час конвоювання ввешника. Якщо б я брав участь у тих боях на добу більше, скоріш за все б стояв серед тих, кто намагався вдарити. Хоча за можливості наказав би новачкам конвоювати - певно, коли починаєш низько цінувати власне життя, життя супротивника оцінюєш ще нижче. Стрільцям голови не різав би (хоч є за що), але очі б вистріляв. Власне їх не особливо жаліли: взятому у полон на моїх очах стрільцю, незважаючи на конвой, збили палицями шолом та побили оголену голову до крові. Що б зробили тим чорним, уявити не беруся. Ременем не облишилося б.

Подивився на днях точку зору турецьких армійців на легкі вантажівки і раптово з'ясував, що військовий бюджет Туреччини у розрахунку на одиницю населення майже такий самий, як і у Третьої Рахи. Звісно, там немає витрат на нюки, та й отримувати допомогу зброєю Туреччина перестала лише у середині 90-х, але розмір фінансової автономіі можна уявити. Її абсолютний розмір та потреба у комплектаціі (під призов потрапляє відносно невелика частка населення, тобто є можливість відсіювання кандидатів), а також півмільйонної жандармеріі (яка в умовах Туреччини є не стількі палиценосцями, скільки повноцінною легко піхотою, і комплектується з тих, хто вже став у арміі відмінником бойової та політичної підготовки) - усе це підказує, що Ердоган буде дуже довго чистити армію, і наврядчи цей заколот останній. Салазарівці чистили армію до капітанів - і їх скинули лейтенанти.

Участь арміі у політичному житті не є чимось унікальним у країнах без сталої політичної культури, і уламки Османської імперіі не були виключенням: навіть у Греціі були чорни полковники, не кажучі вже про військових заколотників-баасистів Хусейна та Асада чи ливанську армію, що у багатодесятирічній громадянській війні була досить окремим явищем (незважаючи на мусульманске віросповідання та розприватизованість). Обопільна відсутність культури політичних відносин підтримувалася військовою допомогою СРСР, який до того ж загрожував сам та й споряджав загони РПК. У таких паравоєнних умовах Туреччина  зкотилася від кемалевської діктатури у стан, нагадуючий епоху європейських генштабів часів Першої світової - армія вважала себе дітищем режиму (справедливо) і охоронцем його засад та чеснот (як, наприклад, маршали-заколотники радянської арміі).
Але є особливість: армія була не єдиною впливовою дітиною авторітарної кемалістської диктатури - тому у Туреччині не повторилося історія латиноамериканських військових диктатур (як і у більшості інших уламків Османської імперіі, ставших європейськими колоніямі і не мавшими час на створення впливових громадянських політичних сил). Як не дивно, кемалізм залишив не тількі правлячу партію та армію, але й консервативну опозицію та більш-менш дієву кульуру виборів. Армія не була і найслабкою дітиною кемалізма - тож її не забили інши "діти", як це було у типовому радянському партійному тоталітаризмі епохи "після генштабів". До того ж, після доктрини Кеннеді турецьким генералам, як і у всоьму світі знавшим з економіки лише хабарі та ліваки, складно було відшукати визнання. Тому армія у політичному житті мала "золоту акцію" (як прокремлівська FDP у політичному розкладі ФРН): багато пишуть обгрунтованої лайки про жорстокість та нерозумність арміі під час диктатури, але складно не помічати, що у більшості випадків армія користувалася розбратом серед цивільних політичних сил і намагалася досягти своїх цілей, виступаючи як арбітр.
Але після перевороту 97-го армія відчутно перестала користуватися репутацією арбітра: референдум позбавив її конституційного статуса наглядача, і армія не мала підтримки "неісламістської" частини суспільства. В свою чергу, армія виявила повну байдужість під час антиердоганівського повстання на Таксимі - і, скоріш за все, через це була позбавлення остатків прихільності. Антиердоганівці, що разом з ердоганівцями йдуть під кулі ламати стару турецьку традицію - це вражає, можу тільки схилити голову.

Ефект "золотої акціі" пояснює, чому Ердоган, мордуючи армійських, вважає, що вони діяли у інтересах Гюлена - як і під час Таксиму, він просто не може уявити іншого супротивника. Але цей конфлікт рівня Путін- Березовській: він не пояснює ані час, ані підстави заколоту. Зізнання на камеру закривавлених генералів можуть лише свідчити, що у Туреччині є фахівці, здатні змусити зізнатися мумію, що вона є Аменхотепом IV - про яких усі знали й так. Це суто армійський заколот, і коли ердоганівські кати згідно списків арештовують так складно проштовхуваних у армію "гюленівських" хізметівців - вони лише розв'язують чистим армійцям руки. Хоча чи підуть армйці на новий заколот, враховуючи позицію обєднаного і подорослішалого суспільства - питання не з простих.

Звісно, ніякого ісламістського перевороту у Туреччині бути не може. Я роки чотири тому, перевіряючи одну теорію, відмітив, що відношення запасів турецького нацбанку (тобто можливостей кредитування) до ВВП не європейське, а скоріш украінського рівня. Як украінські олігархи під виглядом офшорних інвестицій потачають своїм підприємствам обігові кошти, знають усі - а от у Турреччині... Дивлячись на заворушення у Ізмірі під час загибелі шахтарів, не міг не відмітити, що навіть за традиційної турецької провінційної скромності у одязі, живуть вони дуже небагато - наприклад, як їх колеги по вискозольному вугіллю з Павлограда. Головна проблема турецьких громадян добре знайома украінцям: як вижити за майже європейських цін при не дуже європейських статках. Власних ресурсів у не дуже багатої ресурсами та грошами країни мало, тож вона активно користується інвестиційним капіталом. Особливістю Туреччини є те, що вона контактує з фінансовими системами як західного, так і ісламського світу. Пророк Мухаммад серед заповітів залишив заборону на пряме лихварство, вимагаючи таким чином задля примноження грошей використання ефекту мультіплікатора економіки; звісно, з часом ця вимога сором'язливо обходилася - кум-сват-брат-племінник головного інвестора нібито вкладали гроші задля суспільної торгової операціі і чесно ділили зароблене - але навіть задля цієї операціі потрібні посередники у вигляді торгових чи виробничих майданчиків (навіть облігаціями американського казначейства саудіти оперують опосередковано). І тому я зробив висновок, що економіка Туреччини дуже залежить від зовнішнього капітала, значною мірою ісламського походження. Співпрацюючі з Європою промислові капіталісти згодні на впровадження декларативних вимог ЄС задля розширення торгівлі - а от турецькі фінансисти незгодні порушувати майже необмежений потік капіталів (нафтового походження). З уявленнями середнього консервативного виборця вони обходяться не більш ввічливо, ніж Опоблок з ватою - головне репутація в інвестора :(( Нещасна краіна.
Звісно, Ердоган може порушити цю схему - хоч, сподіваюсь, він ще не забув, хто у його партіі справедливості та розвитку у рамках поміркованого прогресу (Гашек, ти - вічно живий!) несе золоті яйця. Майже весь світ спостерігає над процесом (щоправда, розповідаючи, який Гюлен популярний імам, а не умілий банкір), погано розумічи головні фактори процеса - фейспалмить не тількі Інстітут вастоковєденія РА(Е)Н, порадивший зливати компромат з партійних серверів, але й більш серйозні західні експертні центри. Дійсно, хто б міг уявити протистояння фінансового та промисловго капіталів на протязі десятирічч?

Ердоган, звісно, ніякий не ісламіст - він популіст, тобто політик, що обіцяє погано уявляємі собі речі і (на відміну від звичайного політика) намагаючийся втілити ці речі у життя. Саме це є найбільш дестабілізуючим та поганим у долі Туреччини.
void_am: кот Шредингера (Default)
новая схема московского метро

Profile

void_am: кот Шредингера (Default)
void_am

September 2017

S M T W T F S
     12
345 6789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 04:27 pm
Powered by Dreamwidth Studios