Там не тількі ракети інші, але й пускові, транспортні, заряджальні машини, комплекти перевірочної апаратури. Все це потребує відповідно навчених людей, яким необхідно суміщати навички. Або майже подвійний штат людей - але я про таке не чув. Скоріш за все основною задачею цих бригад є експлуатація точки, а іскандери можуть обслуговувати лічені розрахунки плюс окремо виділеніі групи у технічних підрозділах. За такого варіанту оснащення засобами комплекса є досить формальним і має радше навчальну функцію - ракет там небагато. Та й сенсу в цьому здвоєнні небагато: цілями можуть бути лише Турція (переважно у ядерному варіанті, 700-800 км), Украіна та Грузія. Але МОРФ часів Шойгу послідовно намагається сидіти одночасно на стільцях з анекдоту, скільки б їх не було.
Щодо "все гірше"... Так, систему прицілювання (тобто геодезичного прив'язування інерціальної системи наведення) розробляв та виготовляв наш Арсенал, чи змогли росіяни освоїти виробництво повністю у себе - мені невідомо. Принаймні, можна очікувати, що більшість існуючих ракет була вироблена до 2013 року, коли розгорнулося масове виробництво Ярсів - тож більшість комплектів системи була, скоріш за все, українською. Цілком можливо, що більшість балістично-ракетного боєкомплекту бригад останніх років існує на папері пропагандонів, а нестачу повинні були компенсувати крилаті "Калібри" (які досить тривалий час пропагандувалися як формально непорушуюча у мирний час договір про РСМД зброя). Це рішення теж має свої пояснення: крилаті ракети вдвічі дешевші, придатні переважно для локальних війн, менше залежать від імпорту (якщо ставити зоопарки розроблених росіянами двигунів), не завантажують дефіцитні потужності Воткінського заводу (що стало вирішальним після провалу Булави та освоєння Сармата-Сатани). У цьому випадку цікавим є те, що заміну вистріляним у Сиріі "Калібрам" з електронікою 90/00-х замовили лише наприкінці 2016 року - тобто зразки з сучасною (з китайських мікросхем) схемою керування існують лише у прототипах. Якщо моє припущення вірне, то існуючі і заплановані бригади просто напівозброєні: у 2019 році остаточно спливає термін придатності останніх Точок-У (більше не дозволяє хімія, та й електроніку потрібно розробляти і виготовляти заново, а це дорого, довго і не має сенсу через дублювання), тож загальний потенціал впаде щонайменш (якщо вірити цифрам пропагандонів) удвічі. Якщо ж і цифри невірні (а один бригадний комплект іскандерів знижує виробництво тополів/ярсів ~ на 5 одиниць)... Цікаво, що нинішня крилаторакетна істерія ніяк не підвіщує боєздатність цих бригад. Виробничі можливості по системам наведення обмежені, і вони підуть у першу чергу на подовжений Калібр, через який почалися суперечки по РСМД - генерали бажають нових орденів за досягнення. Але ці калібри фізично не можуть використовуватися зі старих пускових, тож праця попередніх років іде ... зрозуміло куди.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2017-03-19 09:39 pm (UTC)Скоріш за все основною задачею цих бригад є експлуатація точки, а іскандери можуть обслуговувати лічені розрахунки плюс окремо виділеніі групи у технічних підрозділах. За такого варіанту оснащення засобами комплекса є досить формальним і має радше навчальну функцію - ракет там небагато.
Та й сенсу в цьому здвоєнні небагато: цілями можуть бути лише Турція (переважно у ядерному варіанті, 700-800 км), Украіна та Грузія. Але МОРФ часів Шойгу послідовно намагається сидіти одночасно на стільцях з анекдоту, скільки б їх не було.
Щодо "все гірше"... Так, систему прицілювання (тобто геодезичного прив'язування інерціальної системи наведення) розробляв та виготовляв наш Арсенал, чи змогли росіяни освоїти виробництво повністю у себе - мені невідомо. Принаймні, можна очікувати, що більшість існуючих ракет була вироблена до 2013 року, коли розгорнулося масове виробництво Ярсів - тож більшість комплектів системи була, скоріш за все, українською.
Цілком можливо, що більшість балістично-ракетного боєкомплекту бригад останніх років існує на папері пропагандонів, а нестачу повинні були компенсувати крилаті "Калібри" (які досить тривалий час пропагандувалися як формально непорушуюча у мирний час договір про РСМД зброя). Це рішення теж має свої пояснення: крилаті ракети вдвічі дешевші, придатні переважно для локальних війн, менше залежать від імпорту (якщо ставити зоопарки розроблених росіянами двигунів), не завантажують дефіцитні потужності Воткінського заводу (що стало вирішальним після провалу Булави та освоєння Сармата-Сатани). У цьому випадку цікавим є те, що заміну вистріляним у Сиріі "Калібрам" з електронікою 90/00-х замовили лише наприкінці 2016 року - тобто зразки з сучасною (з китайських мікросхем) схемою керування існують лише у прототипах. Якщо моє припущення вірне, то існуючі і заплановані бригади просто напівозброєні: у 2019 році остаточно спливає термін придатності останніх Точок-У (більше не дозволяє хімія, та й електроніку потрібно розробляти і виготовляти заново, а це дорого, довго і не має сенсу через дублювання), тож загальний потенціал впаде щонайменш (якщо вірити цифрам пропагандонів) удвічі. Якщо ж і цифри невірні (а один бригадний комплект іскандерів знижує виробництво тополів/ярсів ~ на 5 одиниць)...
Цікаво, що нинішня крилаторакетна істерія ніяк не підвіщує боєздатність цих бригад. Виробничі можливості по системам наведення обмежені, і вони підуть у першу чергу на подовжений Калібр, через який почалися суперечки по РСМД - генерали бажають нових орденів за досягнення. Але ці калібри фізично не можуть використовуватися зі старих пускових, тож праця попередніх років іде ... зрозуміло куди.