між вілкулами та садовими

Нещодавно я прочитав думку однієї доброї людини, що нібито розгін "Фестивалю рівності" у Львові вказує на непорушну прихільність до принципів.

Я не можу і не хочу переконувати цю людину, порушуючи її право обізнаного вибору: два роки тому я намагався попередити військовий психоз, але люди повірили не мені, місцевому/свідку, а якимось покидькам і пройдисвітам. Численні письменники передрікали голод, холод, грабіж МВФ, беззаконня нацистськихбанд та землетрус у Нуслях, а про реальну загразу казали "настамнєт". Апокаліптична фантастика у Росіі з жанру літератури перетворилася на спосіб мислення про навколишній світ, замінивши історію, лінгвістику, географію, економіку та безліч інших наук; а згодом, коли перешкодою політиці стало власне населення - апокаліптика замінила собою новини та прогнози. Кляті ольгінські ідоти заради цього вкрали й поширювали метафору "країна Шелезяка" для прогнозу майбутнього стану (з барелем от помилився), не розуміючи, що відокремлено вона звужує свідомість та серед інших аналогічних винаходів позбавляє надії та відкриває дверцята в пекло для них самих.
Тому я не буду засуджувати людину, що зробила один невірний крок, коли біжуть усі.

Коли я цікавився подією, мені вистачило двох фактів. На фотографіях є лише молодь 20 років, хоча справа йдеться нібито про принципи. Принципова річ - це, наприклад, Майдан, на який ходили усі, навіть Мілонов та Бублік Тор. Тоді навіть старим партійним щурам, зайнятим пошуком грошей та проїданням партійних кас, доводиться долучатися до процесу з ризиком остаточної втрати партийних фондів, власного здоров'я, свободи, а інколи і життя на Турухановому острові чи у Таращанському лісі - а інакше репутація політика і пов'язаний з цим спосіб життя буде втрачено назавжди ("впал в нічтожество"(с)Аверченко). А от у столиці українського П'ємонта під час вирішення принципових питань старих пердунів, що зазвичай у політичній роботі грають роль піонервожатих - не було!
По-друге, вибірковість: я чудово пам'ятаю, як жінки з ЛГБТ-спільноти спокійно виступали 8 березня - хоча про доцільність цього свята дійсно точилися суперечки. Хоча стлиця й усе таке. У Львові на Ринку стояв хлопчик з різнокольоровими кульками, якому, здається, просто до лампи були судові заборони під час офіціозного, але свята - а він сам, як і площа з забороненими заходами, були "до лампи" львівському управлінню МВС. Суворі львівські антигеї біля готелю з учасниками фестивалю розбили вікна МВС-ського автобуса - хоча не усі співробітники МВС підори мерзотні і під час блокування вели себе більш-менш коректно, та й балістичні умови дозволяли заподіяти набагато адреснішої шкоди.

Робити висновки про сувору принциповість з сотні чи півтори отаких суворих антигеїв на мільйонний Бандерштадт (не кажучи про околиці) - це такий самий абсурд, як застінки львівського метро. Консервативна молодь є, і з нею важко (на відміну від сучасного православного ІГІЛу, вони дійсно виховувалися у релігійному середовищи, і вони навіть не розуміють сарказму на ці теми), але (хоч я й розумію свою упередженість через саджання їх у швидкі на майдані) вона непогана, приписувати їм агресивну принциповість - це велика несправедливість. Я боявся за те, що побачивши той ад, що там був, юнаки загрубіють і стануть жорстокими (про що у 14-му точилися дискусіі з ватою) - але молоді дали час більш-менш загоїти рани.
Ось ще про сувору принциповість - аж травня 14-го.

Справа виглядає так, що найбільш неадекватно вела себе львівська мерія, що у суді роздмухувала чутки про криваві протистояння у одному місці (готель) і геть забула про інше (площа Ринок перед мерію), ніби знаючи, що там нічого не відбудеться. Цю історію не можна приписувати гомофобіі нібито європейського мера Садового. На виборах в Кривому Розі він поставив супротивником Вілкулу-старшому замість місцевого Мілобога, ледь не вигравшого вибори - "казана" Семенченко з, м'яко кажучи, дуже сумнівною репутацією. На Семенченко люди й не прийшли - як на Тімошенко у 2010 році. Взагалі давати прихисток Семенченку у Раді - дивовижно для уникаючих компрометаціі самопомічників.
Простіше кажучи, продався Садовий, зовсім. Російські інвестиціі в Бандєрштадт, випускники Івано-Франківського коледжу нафти й газу, що працюють у паливному бізнесі по обидві сторони поребріка (як Фірташ та багато інших), торги у парламенті... Швидко злетівший Садовий на відміну від, наприклад, досить скандального Тягнибока не розуміє, що якщо політичний бізнесмен порушує баланс, то він стає просто бізнесменом, а потім й нікчемою (наприклад, як Янукович).

Минулого року для компрометаціі Украіни кремлівські підараси найняли три сотні тітушок розігнати фестиваль у Києві (нажаль, ознаки тітушності тактики знайомі небагатьом). Цього року грошей вистачило на півтори (а може у тонучій імперіі, як і у попередниці, стали більше красти - яка ж це імперія, якщо в ній не можна красти, користуючись ієрархічним положенням?). Це для кремлівських якась болісна тема - провокаціі на тему ЛГБТ почались майже одразу після початку майдана (якісь зовсім шикарні статті). І за цю безпринциповість (систематичну; зробити картинку "голодної зубожілої України" з найбільш проросійських регіонів - це як?) їх неможливо поважати ані особисто, ані як володарів країни.

Сумно було й так від цієї картини сраних колаборантів, а на додаток дивлюсь я у понеділок чи вівторок, як Вілкул-молодший поздоровляє Євраз тата з перемогою, і чую (від нього) "... в Крівом Рогє проєзд в городском транспортє дєшєвлє, чєм в другіх городах Украіни - 1,5 грівни". Кривий Ріг - один з найдовших міст у Європі (126 км), боротьба з його розмірами - не примха, а обов'язок міської влади. (Втім вартість проїзду, як і довжина маршрутів електротранспорта, приблизно така ж, як і в Дніпропетровську). Вілкул не сказав "Нам вдалося зберігти вартість проїзду, любить нас" - цей гівнюк з совковою, як в батька, риторикою погрожує підняти тарифи!

Усе як писав знавець "руського міра" від кріпацької неволі до царських палаців:

Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні!

Цей підхід принципово не змінився ані за міцних радянськів господарників, ані за сучасних будівників "альтєрнатівной православной цивілізаціі защітніков Побєди". І нажаль, люди ще ведуться на ці омани - віддають свої сили, здоров'я, дітей, життя, а повернення частки відданного вважають подарунком добрих хазяїв. Вілкул-старший виділив 500 гривень допомоги малозабезпеченим - з міського бюджету! - і привіз їх на виборчі дільниці, а вони й проголосували за нього, ці совкові раби. Немов він цю допомогу здер з євразівського ЮГОКа чи марсіан, а не з них самих.
Після подій на майдані чимало людей пишалися Садовим - "от, в нас є європейській мер, буде усе добре". Я цим не займався - мати по-европейські незаплямовану репутацію, хоча б демонструвати порядність після Майдану для мене є не "опцією" мера чи іншого урядовця, а нормою, і не самою вищою. Інші - усілякі гепи і вілкули - це анахронізм. Але не усі люди розуміють хід часу. Кличко, наприклад, чи уповноважені ним особи у перший місяць після майдану спробували вести справи по-старому, з тітушнею на "обіцяних" будівництвах - доки не пригрозили розв'язати пійманим тітушкам язика. Трохи дійшло, що часи змінилися.

Я згадую свого приятеля-однокласника (вкрай хворобливий астенік, "математик", працює у ледь мертвому НАНУшному болоті з відповідними статками, з дитинства напівсирота, живе окремо від батька, зупинився на православ'ї, через що годується духовною їжею на ватних сайтах). Я в нього деякий час знімав кімнату, звички в нас майже протилежні, але більш-менш відомі один одному; що поєднує - так це схільність інколи потриндіти по різних питаннях. І ось минулого року він розповідає мені - прочитане! - як по місту ходять військоматні патрулі і вручають повістки ловлять людей на забій. І така жахлива фізіологічна невротична реакція в нього, що мені після беркутівськіх стрільців, знівечених і вбитих гранатами та кулями людей - стало страшно. Два місяці я йому втлумачував, що якщо мене звільнили від арміі, то його, придатного лише для медсанбатівського ліжка, точно не візьмуть - треба лише прийти до терапевта і зареєструвати у картці усі хвороби, про які він жаліється по телефону. Два місяці чи більше я чув ці марення скажених про патрулі/не ходіти на роботу/збігти з дому куди очі дивляться - а потім він все ж таки прийшов до тями. Зрозумів, що запропонований пропагандонами на кшталт дзиговбродських та іщенко варінт поведінки загрожує йому загибеллю вірніше, аніж "офіційна" поведінка.

У астрофізиці при прогнозуванні тривалого орбітального руху тіл та їх скупчень доводиться враховувати мізерні чи зовсім сторонні речі - гравітаційні ефекти другого ступеня з теоріі відносності, тиск та полярізацію світла, магнітні поля etc. Так буде і тут.
За два роки погано обізнані у справах демократіі люди почали розуміти, що європейський вигляд мерів - це недостатньо. Що те, що було більш-менш сучасним на початку 2014 року, сьогодні є дуже анахронічним. Через два роки... Хоча рік під час революціі поглядів йде за десятиріччя.
Без сумніву, таких казусів у житті буде ще чимало, з ними доведеться якось десятиріччами співіснувати і нести через них втрати - колишні імперіі виховували чимало рабів, що не знають, навіщо їм свобода, "свинячій язик селюків", власна держава, власні депутати та мери. Але це приємніше, ніж йти на рушниці й кулеметами, усвідомлючи, що найймовірніше через загибель скористуватися плодами перемоги не доведеться.

Я даже часто сперечався з матусею-вчителькою математики, яка жалілася через падіння інтересу дітей до шкільного навчання - колосальне і незворотне за її думкою. До криків я їй, колишньому південнівському інженеру, втлумачував, що шкільні науки, усі ці теореми Вейєрштрасса та спінорна електродінаміка - це важливі корисні речі, але лише інструменти у руках майстерної людини. А роботи таким людям немає, бо потребу в ній визначають обізнані господарники з совка - друзі секретаря дніпропетровського обкому комсомола Тігіпко по Метакадеміі Коломойський, Пінчук, іх любі друзі на кшталт Богомолова, радянські кати-колаборанти на кшталт Медведчука, звиклі до грабунку - люди не високого розуму, але дуже потужних зв'язків. Доки не буде вирішено питання з ними, сенсу у високих науках буде небагато (а їх збереженням, культивацією люди все ж таки займаються). Коли буде вирішено - здобуття знань, технологій, господарського устаткування, необхідного для більш-менш пристойного життя, буде лише питанням часу, нелегкого, але часу.

20160402

До лозоходства та рептілоідів

Турецкий сухогруз снова пошел на таран Керченского моста

"А старушки все падали и падали"(с)

(no subject)