МБР Ground-Based Strategic Deterrent
Aug. 24th, 2017 07:08 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
void_amhttp://www.reuters.com/article/us-boeing-pentagon-gbsd-idUSKCN1B12H3?il=0 - контракти на розробку отримали Боінг та Нортроп, улюбленець ВПСівських лобістів Локхід несподівано вилетів з конкурсу.
Подія малоцікава з точки зору розробки засобів вбивства людей - зброя одного класу приблизно однаково ефективна. Але викликає задоволення хибність поглядів Tiocol/Orbital ATK на наступника Мінітмена - бо усі вищезгадані компаніі є розробниками та інтеграторами продукціі субпідрядників, а двигуни виготовляє ATK.
Справа в тому, що для другої ступені Антареса Південне пропонувало і твердопаливні двигуни власної розробки (у діаметрі 2,4 - як РТ-23 - і, здається, більші). Орбітал, ще не злившись з АТК, чомусь чітко обрало недешеві знову вироблені АТК-шні ступені. "Чомусь", вочевидь, були рекомендаціями замовників з НАСА, які не бажали банкрутства єдиного виробника потужних твердопаливних двигунів у США - критичного як для насівської SLS, так і для війскових. Але лише заради фінансової допомоги цей вибір був трохи дивним: найбільш вигідною була відносно дешева розробка двигуна на базі шаттлівського устаткування (все одно це допомога АТК!) - тоді камера згоряння мала б наближену до ідеальної сферичної форму і дуже хороші характеристики (що важливо для ракет середнього класу). Але АТК та Орбітал (тобто "рекомендувальники") вирішили розробляти двигун у діаметрі Піскіпера LGM-118 (2,3 м) - із більш важкою камерою згоряння, завеликим та важким обтичником через нераціональне використання підобтичникового простору. Інакше, ніж бажанням під прикриттям цивільної програми вести технологічне покращення військової ракети, я не міг це пояснити.
Діаметр 2,3 м давав змогу завантажити шахтні пускові більш потужними ракетами із збільшеною кількістю боєголовок/хибних цілей, або важкими маневруючими боєголовками. Для флота це взагалі був єдиний шлях наростити бойові потужності субмарин, не будуючі монстрів накшталт 941 чи 667БДРМ проектів.
Іронія полягала в тому, що жодна з цих можливостей не була задіяна - обамівська адміністрація віддала пріорітет обороні (протиракетній), вважаючи скорочений від наявного наступальний потенціал достатнім упродовж нступних 50 років. Непріорітетні озброєння підлягали скороченнню витрат, тому нові стратегічні субмарини "Коламбус" та "Дредноут" проектувалися лише під старі, засвоєні у виробництві трайденти (2,1 м) - і на цьому активно наголошувалося.
Втім, не обійшлося без подвійного дна: прийнятий для нестратегічних субмарин діаметр у 2,1 м шахт Virginia Payload Module не тільки забезпечує гнучке розміщення крилатих ракет чи диверсійного обладнання, але й співпадає з діаметром Трайдента-2 (маючи вдвічі меншу довжину). Цього вистачить, щоб оснастити 30 човнів аналогом Трайдент-1 для нанесення неядерних або ядерних ударів, за потреби збільшивши ракетний потенціал у півтора рази. За таких справ можна було очікувати появи сухопутного Трайдента з мінометним стартом - можливо, у тому самому "переполовиненому" варіанті, більш схожому на наявні мінітмени за ціною.
Але, як можна бачити, цього не сталося - виробник Трайдента Локхід вибув з конкурсу. І навіть виробництво Мінітмена з новими матеріалами та комплектуючими, що вже проводилося раніше під виглядом модернізаціі - вже не задовольняє замовника.
Які є недоліки в Мінітмена? Через договірні обмеження 35-тонна ракета несе ту ж саму одну боєголовку W87, що й 15-тонна MGM-134 Міджетмен - на більшу, але непотрібну дальність. Вартість теж більша, складнощі у транспортуванні, необхідному для маскування розташування наявних ракет - суттєві (кількість пускових помітно більша кількості ракет та у сотню разів за кількість інспекцій супротивника, що робить марнотратним обеззброюючий удар по суходольним пусковим). Тож слід очікувати, що нові МБР будуть малими.
Сам Міджетмен має недолік, критичний для шахтної ракети - невелику закидувану масу, що не дозволяє прикрити єдину боєголовку великою кількістю хибних цілей. Цікаво, що розробником Міджетмена вважається Мартін Маріетта, яка згодом влилась у склад Локхіда - початкове проектування вела TRW, куплена Нортропом. Попередній результат сучасного конкурсу можна пояснити тим, що Локхід надав проект мало модернізованого Міджетмена, а Нортроп, маючи велику кількість чернових варіантів, обрав більш вдалу версію.
Боінг, скоріш за все, буде спиратися на конструкцію протиракети GBI.
Подія малоцікава з точки зору розробки засобів вбивства людей - зброя одного класу приблизно однаково ефективна. Але викликає задоволення хибність поглядів Tiocol/Orbital ATK на наступника Мінітмена - бо усі вищезгадані компаніі є розробниками та інтеграторами продукціі субпідрядників, а двигуни виготовляє ATK.
Справа в тому, що для другої ступені Антареса Південне пропонувало і твердопаливні двигуни власної розробки (у діаметрі 2,4 - як РТ-23 - і, здається, більші). Орбітал, ще не злившись з АТК, чомусь чітко обрало недешеві знову вироблені АТК-шні ступені. "Чомусь", вочевидь, були рекомендаціями замовників з НАСА, які не бажали банкрутства єдиного виробника потужних твердопаливних двигунів у США - критичного як для насівської SLS, так і для війскових. Але лише заради фінансової допомоги цей вибір був трохи дивним: найбільш вигідною була відносно дешева розробка двигуна на базі шаттлівського устаткування (все одно це допомога АТК!) - тоді камера згоряння мала б наближену до ідеальної сферичної форму і дуже хороші характеристики (що важливо для ракет середнього класу). Але АТК та Орбітал (тобто "рекомендувальники") вирішили розробляти двигун у діаметрі Піскіпера LGM-118 (2,3 м) - із більш важкою камерою згоряння, завеликим та важким обтичником через нераціональне використання підобтичникового простору. Інакше, ніж бажанням під прикриттям цивільної програми вести технологічне покращення військової ракети, я не міг це пояснити.
Діаметр 2,3 м давав змогу завантажити шахтні пускові більш потужними ракетами із збільшеною кількістю боєголовок/хибних цілей, або важкими маневруючими боєголовками. Для флота це взагалі був єдиний шлях наростити бойові потужності субмарин, не будуючі монстрів накшталт 941 чи 667БДРМ проектів.
Іронія полягала в тому, що жодна з цих можливостей не була задіяна - обамівська адміністрація віддала пріорітет обороні (протиракетній), вважаючи скорочений від наявного наступальний потенціал достатнім упродовж нступних 50 років. Непріорітетні озброєння підлягали скороченнню витрат, тому нові стратегічні субмарини "Коламбус" та "Дредноут" проектувалися лише під старі, засвоєні у виробництві трайденти (2,1 м) - і на цьому активно наголошувалося.
Втім, не обійшлося без подвійного дна: прийнятий для нестратегічних субмарин діаметр у 2,1 м шахт Virginia Payload Module не тільки забезпечує гнучке розміщення крилатих ракет чи диверсійного обладнання, але й співпадає з діаметром Трайдента-2 (маючи вдвічі меншу довжину). Цього вистачить, щоб оснастити 30 човнів аналогом Трайдент-1 для нанесення неядерних або ядерних ударів, за потреби збільшивши ракетний потенціал у півтора рази. За таких справ можна було очікувати появи сухопутного Трайдента з мінометним стартом - можливо, у тому самому "переполовиненому" варіанті, більш схожому на наявні мінітмени за ціною.
Але, як можна бачити, цього не сталося - виробник Трайдента Локхід вибув з конкурсу. І навіть виробництво Мінітмена з новими матеріалами та комплектуючими, що вже проводилося раніше під виглядом модернізаціі - вже не задовольняє замовника.
Які є недоліки в Мінітмена? Через договірні обмеження 35-тонна ракета несе ту ж саму одну боєголовку W87, що й 15-тонна MGM-134 Міджетмен - на більшу, але непотрібну дальність. Вартість теж більша, складнощі у транспортуванні, необхідному для маскування розташування наявних ракет - суттєві (кількість пускових помітно більша кількості ракет та у сотню разів за кількість інспекцій супротивника, що робить марнотратним обеззброюючий удар по суходольним пусковим). Тож слід очікувати, що нові МБР будуть малими.
Сам Міджетмен має недолік, критичний для шахтної ракети - невелику закидувану масу, що не дозволяє прикрити єдину боєголовку великою кількістю хибних цілей. Цікаво, що розробником Міджетмена вважається Мартін Маріетта, яка згодом влилась у склад Локхіда - початкове проектування вела TRW, куплена Нортропом. Попередній результат сучасного конкурсу можна пояснити тим, що Локхід надав проект мало модернізованого Міджетмена, а Нортроп, маючи велику кількість чернових варіантів, обрав більш вдалу версію.
Боінг, скоріш за все, буде спиратися на конструкцію протиракети GBI.
