МБР Ground-Based Strategic Deterrent
Aug. 24th, 2017 07:08 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
void_amhttp://www.reuters.com/article/us-boeing-pentagon-gbsd-idUSKCN1B12H3?il=0 - контракти на розробку отримали Боінг та Нортроп, улюбленець ВПСівських лобістів Локхід несподівано вилетів з конкурсу.
Подія малоцікава з точки зору розробки засобів вбивства людей - зброя одного класу приблизно однаково ефективна. Але викликає задоволення хибність поглядів Tiocol/Orbital ATK на наступника Мінітмена - бо усі вищезгадані компаніі є розробниками та інтеграторами продукціі субпідрядників, а двигуни виготовляє ATK.
Справа в тому, що для другої ступені Антареса Південне пропонувало і твердопаливні двигуни власної розробки (у діаметрі 2,4 - як РТ-23 - і, здається, більші). Орбітал, ще не злившись з АТК, чомусь чітко обрало недешеві знову вироблені АТК-шні ступені. "Чомусь", вочевидь, були рекомендаціями замовників з НАСА, які не бажали банкрутства єдиного виробника потужних твердопаливних двигунів у США - критичного як для насівської SLS, так і для війскових. Але лише заради фінансової допомоги цей вибір був трохи дивним: найбільш вигідною була відносно дешева розробка двигуна на базі шаттлівського устаткування (все одно це допомога АТК!) - тоді камера згоряння мала б наближену до ідеальної сферичної форму і дуже хороші характеристики (що важливо для ракет середнього класу). Але АТК та Орбітал (тобто "рекомендувальники") вирішили розробляти двигун у діаметрі Піскіпера LGM-118 (2,3 м) - із більш важкою камерою згоряння, завеликим та важким обтичником через нераціональне використання підобтичникового простору. Інакше, ніж бажанням під прикриттям цивільної програми вести технологічне покращення військової ракети, я не міг це пояснити.
Діаметр 2,3 м давав змогу завантажити шахтні пускові більш потужними ракетами із збільшеною кількістю боєголовок/хибних цілей, або важкими маневруючими боєголовками. Для флота це взагалі був єдиний шлях наростити бойові потужності субмарин, не будуючі монстрів накшталт 941 чи 667БДРМ проектів.
Іронія полягала в тому, що жодна з цих можливостей не була задіяна - обамівська адміністрація віддала пріорітет обороні (протиракетній), вважаючи скорочений від наявного наступальний потенціал достатнім упродовж нступних 50 років. Непріорітетні озброєння підлягали скороченнню витрат, тому нові стратегічні субмарини "Коламбус" та "Дредноут" проектувалися лише під старі, засвоєні у виробництві трайденти (2,1 м) - і на цьому активно наголошувалося.
Втім, не обійшлося без подвійного дна: прийнятий для нестратегічних субмарин діаметр у 2,1 м шахт Virginia Payload Module не тільки забезпечує гнучке розміщення крилатих ракет чи диверсійного обладнання, але й співпадає з діаметром Трайдента-2 (маючи вдвічі меншу довжину). Цього вистачить, щоб оснастити 30 човнів аналогом Трайдент-1 для нанесення неядерних або ядерних ударів, за потреби збільшивши ракетний потенціал у півтора рази. За таких справ можна було очікувати появи сухопутного Трайдента з мінометним стартом - можливо, у тому самому "переполовиненому" варіанті, більш схожому на наявні мінітмени за ціною.
Але, як можна бачити, цього не сталося - виробник Трайдента Локхід вибув з конкурсу. І навіть виробництво Мінітмена з новими матеріалами та комплектуючими, що вже проводилося раніше під виглядом модернізаціі - вже не задовольняє замовника.
Які є недоліки в Мінітмена? Через договірні обмеження 35-тонна ракета несе ту ж саму одну боєголовку W87, що й 15-тонна MGM-134 Міджетмен - на більшу, але непотрібну дальність. Вартість теж більша, складнощі у транспортуванні, необхідному для маскування розташування наявних ракет - суттєві (кількість пускових помітно більша кількості ракет та у сотню разів за кількість інспекцій супротивника, що робить марнотратним обеззброюючий удар по суходольним пусковим). Тож слід очікувати, що нові МБР будуть малими.
Сам Міджетмен має недолік, критичний для шахтної ракети - невелику закидувану масу, що не дозволяє прикрити єдину боєголовку великою кількістю хибних цілей. Цікаво, що розробником Міджетмена вважається Мартін Маріетта, яка згодом влилась у склад Локхіда - початкове проектування вела TRW, куплена Нортропом. Попередній результат сучасного конкурсу можна пояснити тим, що Локхід надав проект мало модернізованого Міджетмена, а Нортроп, маючи велику кількість чернових варіантів, обрав більш вдалу версію.
Боінг, скоріш за все, буде спиратися на конструкцію протиракети GBI.
Подія малоцікава з точки зору розробки засобів вбивства людей - зброя одного класу приблизно однаково ефективна. Але викликає задоволення хибність поглядів Tiocol/Orbital ATK на наступника Мінітмена - бо усі вищезгадані компаніі є розробниками та інтеграторами продукціі субпідрядників, а двигуни виготовляє ATK.
Справа в тому, що для другої ступені Антареса Південне пропонувало і твердопаливні двигуни власної розробки (у діаметрі 2,4 - як РТ-23 - і, здається, більші). Орбітал, ще не злившись з АТК, чомусь чітко обрало недешеві знову вироблені АТК-шні ступені. "Чомусь", вочевидь, були рекомендаціями замовників з НАСА, які не бажали банкрутства єдиного виробника потужних твердопаливних двигунів у США - критичного як для насівської SLS, так і для війскових. Але лише заради фінансової допомоги цей вибір був трохи дивним: найбільш вигідною була відносно дешева розробка двигуна на базі шаттлівського устаткування (все одно це допомога АТК!) - тоді камера згоряння мала б наближену до ідеальної сферичної форму і дуже хороші характеристики (що важливо для ракет середнього класу). Але АТК та Орбітал (тобто "рекомендувальники") вирішили розробляти двигун у діаметрі Піскіпера LGM-118 (2,3 м) - із більш важкою камерою згоряння, завеликим та важким обтичником через нераціональне використання підобтичникового простору. Інакше, ніж бажанням під прикриттям цивільної програми вести технологічне покращення військової ракети, я не міг це пояснити.
Діаметр 2,3 м давав змогу завантажити шахтні пускові більш потужними ракетами із збільшеною кількістю боєголовок/хибних цілей, або важкими маневруючими боєголовками. Для флота це взагалі був єдиний шлях наростити бойові потужності субмарин, не будуючі монстрів накшталт 941 чи 667БДРМ проектів.
Іронія полягала в тому, що жодна з цих можливостей не була задіяна - обамівська адміністрація віддала пріорітет обороні (протиракетній), вважаючи скорочений від наявного наступальний потенціал достатнім упродовж нступних 50 років. Непріорітетні озброєння підлягали скороченнню витрат, тому нові стратегічні субмарини "Коламбус" та "Дредноут" проектувалися лише під старі, засвоєні у виробництві трайденти (2,1 м) - і на цьому активно наголошувалося.
Втім, не обійшлося без подвійного дна: прийнятий для нестратегічних субмарин діаметр у 2,1 м шахт Virginia Payload Module не тільки забезпечує гнучке розміщення крилатих ракет чи диверсійного обладнання, але й співпадає з діаметром Трайдента-2 (маючи вдвічі меншу довжину). Цього вистачить, щоб оснастити 30 човнів аналогом Трайдент-1 для нанесення неядерних або ядерних ударів, за потреби збільшивши ракетний потенціал у півтора рази. За таких справ можна було очікувати появи сухопутного Трайдента з мінометним стартом - можливо, у тому самому "переполовиненому" варіанті, більш схожому на наявні мінітмени за ціною.
Але, як можна бачити, цього не сталося - виробник Трайдента Локхід вибув з конкурсу. І навіть виробництво Мінітмена з новими матеріалами та комплектуючими, що вже проводилося раніше під виглядом модернізаціі - вже не задовольняє замовника.
Які є недоліки в Мінітмена? Через договірні обмеження 35-тонна ракета несе ту ж саму одну боєголовку W87, що й 15-тонна MGM-134 Міджетмен - на більшу, але непотрібну дальність. Вартість теж більша, складнощі у транспортуванні, необхідному для маскування розташування наявних ракет - суттєві (кількість пускових помітно більша кількості ракет та у сотню разів за кількість інспекцій супротивника, що робить марнотратним обеззброюючий удар по суходольним пусковим). Тож слід очікувати, що нові МБР будуть малими.
Сам Міджетмен має недолік, критичний для шахтної ракети - невелику закидувану масу, що не дозволяє прикрити єдину боєголовку великою кількістю хибних цілей. Цікаво, що розробником Міджетмена вважається Мартін Маріетта, яка згодом влилась у склад Локхіда - початкове проектування вела TRW, куплена Нортропом. Попередній результат сучасного конкурсу можна пояснити тим, що Локхід надав проект мало модернізованого Міджетмена, а Нортроп, маючи велику кількість чернових варіантів, обрав більш вдалу версію.
Боінг, скоріш за все, буде спиратися на конструкцію протиракети GBI.
no subject
Date: 2017-10-31 09:41 pm (UTC)Звісно, може статися, що виберуть проект Боінга, і Нортропу просто доведеться співпрацювати заради хоч якогось прибутку. Таке траплялось неодноразово - наприклад, як з Петріотом проти МЕАДС. Але бажання коммерційного використання ракет і залежність від дешевих якісних моторів скоріш за все вимусить підтримати проект Нортроп-Орбітал-АТК (Тіокол, хех).
У цьому разі АР під впливом економічних складнощів доведеться влитися в тій чи іншій формі у Боінг як більш ракетну фірму, ніж Локхід - або у їхню спільну ЮЛА. Боінг є значним підрядником по СЛС і насівським проектам взагалі - спроба посилити ЮЛА третім меншим буде впливати на думки менеджерів.
no subject
Date: 2018-09-22 11:41 am (UTC)https://news.northropgrumman.com/news/releases/northrop-grumman-successfully-completes-first-qualification-test-of-new-rocket-motor-for-united-launch-alliance-atlas-v
"Даллес, штат Вірджинія - 20 вересня 2018 р. - сьогодні в штаті Промонторі, штат Юта, проведено перше випробування на 63-дюймовий графітовий епоксидний мотор (GEM 63) Northrop Grumman Corporation (NYSE: NOC). Використовуючи передові технології, компанія розробила цей новий ракетний двигун для використання на ракетах-носіях "Атлас" на "Об'єднаному стартовому союзі" (ULA).
Northrop Grumman почав розробляти двигун лише три роки тому, досягнувши цього статичного випробувального етапу в швидкі терміни для такого складного рішення, що дозволило скинути існуючу ракету. Команда розробила інноваційний дизайн, який адаптує моторні характеристики до вимог дизайну ULA під спільною програмою розвитку.
"Northrop Grumman постачав твердотільних двигунів для різних ракет-носіїв з 1964 року", - сказав Скотт Лер, президент системи польотів Northrop Grumman. "Як найважчий постачальник твердому двигуну ULA, ми раді, що наш останній продукт досяг цієї важливої віхи. Успішне завершення цього тесту дає змогу почати повне виробництво ".
Гіпермеханічний двигун GEM 63 буде використовуватися як пряма заміна попередніх стрічкових прискорювачів на ракети ULA у версії Atlas V, починаючи з липня 2019 р., За допомогою місії Space Test Program (STP) -3, яка буде використовувати п'ять прискорювачів. Додаткові місії будуть виконуватися, кожен з яких може включати до п'яти твердих ракетних двигунів.
Відносини з ULA почалася в 1964 році , коли ТИоко (а Northrop Grumman попередник компанії), в Хантсвіллі, штат Алабама, при умови , три CASTOR ® I Страпон ракетних двигунів для ракети Delta D. Через кілька років CASTOR II літав на ракеті Delta E, а згодом CASTOR IV допомогли запустити високопродуктивні ракети Delta. Також CASTOR IVA літав на автомобілі Atlas IIAS з 1993 року по 2004 рік, коли 120 заряджених ракетних машин пролетіли на 30 успішних запусків Atlas IIAS. До теперішньої важкої ракети-носіїв Delta IV Northrop Grumman представив велику радіотрансляцію триступеневого двигуна Solid Rocket Motor Upgrade (SRMU) для ракети Titan IVB. Тридцять чотири ГРМУ успішно пролетіли на "Титані IV" з 1997 по 2005 рік.
Northrop Grumman, потім Геркулес, розпочав розробку сімейства GEM-ремінців у кінці 1980-х років за допомогою GEM 40, з яких 1003 з них згодом пролетіли на 132 успішних запусках Delta II. Компанія також розробила GEM 46, 54 з яких пролетіли на шість успішних Delta II-Heavy launches. Northrop Grumman пізніше розробив GEM 60, і на сьогоднішній день 62 з цих двигунів пролетіли на 25 успішних запусків Delta IV. Сімейство ракетних двигунів GEM 63 побудоване на цій великій історії польотів.
Northrop Grumman також розробляє двигун GEM 63XL, використовуючи внутрішнє фінансування для використання на ULA ракети Вулкан Кентавр, яка буде літати на суму до шести GEM 63XL за один рейс. Перший корпус GEM 63XL, який є найдовшим несегментованим, монолітним корпусом, який коли-небудь вироблявся, вже був намотаний на нову установку в Клірфілді, штат Юта.
Обидві версії сімейства GEM 63 використовують спільні матеріали та процеси для підтримки високопродуктивного, недорогого продукту. Наступний тест двигуна GEM 63, запланований на листопад, задовольнить додаткові вимоги до сертифікації ВПС США."
no subject
Date: 2018-09-22 06:46 pm (UTC)Взагалі я в курсі про потужні мотори, але не придивлявся - не мейнстрім космонавтики. Сам локхідівський Вулкан полетить не скоро - рокетлабівський Електрон, що є демонстратором технологіі його корпусу, щось постійно зтикається з затримками.
А якщо придивитися до параметрів - прогрес у твердопаливниках значний задля війни. Використовуючи вкорочений GEM-63, можна побудувати у габаритах (та шахті без змін) Мінітмена-3 вдвічі важчу ракету - майже LGM-118 Піскіпер. Це вже 10 боєголовок замість 1-2. Наврядчи Китаю сподобається замість 250 суходольних голів (і 1000-1500 морських) мати справу з 2500...
А те, що зафрендили... Я у себе майже не пишу - немає майбутнього. Зазвичай, роз'яснюю на задані теми, якщо розуміюсь - наприклад, https://potsreotizm-new.livejournal.com/3681566.html?thread=198186782
no subject
Date: 2018-09-22 07:15 pm (UTC)