Престиж (2006)

[void_am]

Немає сенсу розмовляти про сюжет - будь-хто може подивитись опис фільму чи його самого.
Важливо інше: що у цілком голівудському кіно британський режисер не дає забути, мова йде про Великобританію з вкрай негуманним ставленням держапарату.
У тому ж 2006 році виходить і більш відома стрічка "V - означає Вендетта" оселившихся у Лондоні американців Вачовські, присвячена вже не співіснуванню, а протидії диктату держави. Зрозуміло, що це масова нервова реакція, "літературна" реакція на тодішні загравання у поліцейську державу - повз яких не пройшов навіть "Джонні Інгліш".

І це реакція не окремого політичного прошарку. Британія багато віків існувала досить окремо від континенту як у фізичному чи політичному сенсі, так і у психологічному - з яскравим самоізоляційним "The wogs begins at Calais". Оборотною стороною ізоляціі була непохитність утворюючихся диктатур, вижити за яких можна було лише ховаючи довгого язика за зубами. Що у жорна держмашини можна потрапити самому, розуміли і лорд-канцлер Томас Мор, і поліцейський Ерік Блер, більш знаний як Джордж Оруелл... Навіть співець імперіі Конан Дойль хоч і не співає "Black&tans", але тримає Шерлока Холмса подалі від поліціі, а інколи і від дотримування імперських законів. Годі й казати про провінціі, що або повстанням, або тишком втікали з імперського корабля.

Це досить універсальна літературна традиція англосаксонської культури, писемна пам'ять поколінь, що веде себе від Великої хартіі вольностей, здобута швидко зниклими після неї баронами. Втім і усна традиція - від шанті до звернення "guy" на честь порохового заколотника - не набагато відстає.

Comments

[germes21]

Кіплінг до Шерлока Холмса відношення не має. То Конан-Дойл був.

Дивився "Престиж" двічи, теми протидії держапарату не побачив. Тим більше, що місто дії, враховуючи Теслу, то США.

[void_am]

Дійсно, вибачаюся: хотів писати про Конан Дойля. Виправлю.

Я писав не про протидію у "Престижі" - герої були вимушені співіснувати з держапаратом: брати приховували близнюківство, їхня донька мала потрапити у робітний дім, поліція не прикладала серйозних зусиль для пошуку вбивць. Це правда, бо про таке відношення пише й сам Конан Дойль.


Взагалі я хотів виключити цей пост з ленти, але забув. Може, поможе комусь з тих наших, хто не розуміє нервового ставлення суспільства до прав поліціі у тих же США.

[(Anonymous)]

V for Vendetta, кстати, представляет собой достаточнго смешную иллюстрацию к тому, как фильм и книга, при похожести сюжета, представляю собой практически полную противоположность по идеям. Фильм - это, как его практически сразу обозвали, liberal's wet dream, заканчивающийся массовой самоорганизацией граждан против карикатурно фашистского государства и победой прогрессивных сил. Книга - про личную месть воплощающему зло государству и анархию как последствие и цену этой мести. И автор, кстати, не дает однозначного ответа на то, стоило ли оно того или нет.
Фильм - это розовые мечты Болотной. Книга - это, скорее, про то, что в итоге получилось на Украине благодаря России.
-droid

[void_am]

Книгу/комикс не читал - недостаток времени... Я и фильм 2006 года посмотрел-то лишь в 14-м :(

У Вачовски были основания отойти от книги: к началу съемок после протестов британские войска были почти выведены из Ирака, в год выхода фильма была ликвидирована оккупационная администрация там же. Это не wet dreams, а несколько гиперболизированный (но на фон "Patriot Act" впечатляющий) реализм.

"Фильм - это розовые мечты Болотной" - но в книге была кровь, были выстрелы по недовольным. На Болотной этого - сюрприз-сюрприз, кто же это постоянно пиздит о вездесущих снайперах из ЦРУ? - на Болотной этого не было.
Можете сказать, что убийство девочки единично... Нет, оно символично. Если смерть не одна, а их десятки, сотни раненных - всего лишь скорее камни заплачут, чем собственное сердце. И часть выживших целеустремленностью действительно будет напоминать Ви.
Кстати, противопоставление рецензентами романтичности Ви в фильме его одержимости в первоисточнике - глупость. Одно с другим вполне сочетается, проверено.

[(Anonymous)]

И, да, еще бобратной стороной полицейского государства является анархическая и противовластная жилка британского характера - начиная с Робина и тех самых баронов, продолжая любителями бостонского чая и футбольными фанатами. Так что тут общество и государство друг друга стоят.

-droid

[void_am]

Нужно уточнить: в Британии не было не самого полицейского государства (оно как раз очень даже бывало!), а его длительного существования - как в немецких государствах или Франции времен Ришелье. Любители поиграть в авторитаризм спустя десятилетие совершенно случайно оказывались на эшафоте, отравлены или убиты на рыцарском турнире. Причина парадоксальна: Британия была бедна - много беднее Италии, Франции, не говоря уж об Испанской империи - а врагов и расходов у короля/кингмейкера/лорд-протектора было много. Трудно выстраивать кооператив "Озеро", когда у тебя нет нефти... Поэтому на континенте от короля можно было избавиться лишь гильотиной - то есть изредка. Британский же парламент боролся против своего короля незаметно, но постоянно, активно используя нетрадиционные способы отстранения от власти (вплоть до наемников-голландцев ).

Парадокс был разрешен с победой парламента в революциях, социальным раскрепощением населения и сменой технологического уклада на торговый - после чего частота свержения королей резко пошла на убыль (впрочем, как и их влияние).